Словник синонімів української мови

розкиданий

БЕЗЛА́ДНИЙ (позбавлений певної системності, впорядкованості, організованості), БЕЗСИСТЕ́МНИЙ, НЕВПОРЯДКО́ВАНИЙ, БЕЗТОЛКО́ВИЙ розм., ХАОТИ́ЧНИЙ підсил.; ПЛУ́ТАНИЙ, СУМБУ́РНИЙ, ПОПЛУ́ТАНИЙ розм., РОЗХРИ́СТАНИЙ розм. (позбавлений чіткості, ясності в чому-небудь); НЕЗВ'Я́ЗНИЙ, РОЗКИ́ДАНИЙ розм. (про думки, мову і т. ін. — позбавлений послідовності, логічного зв'язку). У приміщенні варти безладна метушня піднятих тривогою гайдамаків (А. Головко); Як літні тіні, проносились згадки, безладні, безсистемні (М. Коцюбинський); Видно, були зруйновані мало не всі будинки.. Невпорядкована, як видно, і нумерація будинків (А. Головко); Бідочук був ранений. У тій безтолковій стрілянині якась дурна куля зачепила його (Г. Хоткевич); Прокинувшись від неспокійного сну (щось хаотичне верзлося всю ніч, знайомі і незнайомі обличчя пересувались у пітьмі), Антін підвівся (Р. Іваничук); Плутана балаканина старого заспокоїла Арсена й переконала його, що не одна Тася винна в їх неладах (Л. Дмитерко); Не хотілося слухати Белеєвих оскаржень, завжди сумбурних і суперечливих, як у жінки (П. Колесник); А думки й почуття були якісь розхристані й непокірні (В. Козаченко); Вертався (Антін) пізно, стиха наспівуючи якусь незв'язну мелодію (Р. Іваничук); Батюшки мовчали, .. буцім збирали розкидані думи, вибираючи ту, з котрої треба б почати розмову (І. Нечуй-Левицький). — Пор. незла́годжений, 2. неорганізо́ваний, непослідо́вний.

Словник синонімів української мови

Значення в інших словниках

  1. розкиданий — розки́даний 1 дієприкметник розвалений розки́даний 2 дієприкметник широко розставлений  Орфографічний словник української мови
  2. розкиданий — I -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розкидати I. || розкидано, безос. присудк. сл. 2》 у знач. прикм. Покладений не на своєму місці, безладно. || Який перебуває у безпорядку; неприбраний. 3》 у знач. прикм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розкиданий — РОЗКИ́ДАНИЙ¹, а, е. 1. Дієпр. пас. до розки́дати¹. Скрізь понад шляхом тин був розкиданий (І. Нечуй-Левицький); Всі листівки були розкидані (М. Стельмах); Одежа лежить розкидана, кривава, пороздирана (П.  Словник української мови у 20 томах
  4. розкиданий — Розки́даний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. розкиданий — РОЗКИ́ДАНИЙ¹, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розки́дати¹. Скрізь понад шляхом тин був розкиданий (Н.-Лев., II, 1956, 62); Всі листівки були розкидані (Стельмах, І, 1962, 463); Одежа лежить розкидана, кривава, пороздирана (П. Куліш, Вибр.  Словник української мови в 11 томах