розкиданий

розки́даний

I -а, -е.

1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розкидати I.

|| розкидано, безос. присудк. сл.

2》 у знач. прикм. Покладений не на своєму місці, безладно.

|| Який перебуває у безпорядку; неприбраний.

3》 у знач. прикм. Який змушений жити, працювати у різних місцях, далеко один від одного (про всіх чи багатьох).

4》 у знач. прикм., перен., розм. Необачно, марно витрачений.

5》 у знач. прикм., розм. Який ні на чому не зосереджується.

II -а, -е.

1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розкидати II.

|| розкидано, безос. присудк. сл.

2》 у знач. прикм. Який розташувався, розмістився де-небудь.

|| Розташований у різних місцях (про все чи багато чого-небудь).

|| Розосереджений поодинці, купками, групами (безладно чи у певному порядку).

|| Який має складові частини, віддалені одна від одної; роз'єднаний.

3》 у знач. прикм., перен. Логічно не зв'язаний, непослідовний (про думки).

Значення в інших словниках

1. розкиданий — розки́даний 1 дієприкметник розвалений розки́даний 2 дієприкметник широко розставлений  Орфографічний словник української мови
2. розкиданий — РОЗКИ́ДАНИЙ¹, а, е. 1. Дієпр. пас. до розки́дати¹. Скрізь понад шляхом тин був розкиданий (І. Нечуй-Левицький); Всі листівки були розкидані (М. Стельмах); Одежа лежить розкидана, кривава, пороздирана (П.  Словник української мови у 20 томах
3. розкиданий — БЕЗЛА́ДНИЙ (позбавлений певної системності, впорядкованості, організованості), БЕЗСИСТЕ́МНИЙ, НЕВПОРЯДКО́ВАНИЙ, БЕЗТОЛКО́ВИЙ розм., ХАОТИ́ЧНИЙ підсил.; ПЛУ́ТАНИЙ, СУМБУ́РНИЙ, ПОПЛУ́ТАНИЙ розм., РОЗХРИ́СТАНИЙ розм.  Словник синонімів української мови
4. розкиданий — Розки́даний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. розкиданий — РОЗКИ́ДАНИЙ¹, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розки́дати¹. Скрізь понад шляхом тин був розкиданий (Н.-Лев., II, 1956, 62); Всі листівки були розкидані (Стельмах, І, 1962, 463); Одежа лежить розкидана, кривава, пороздирана (П. Куліш, Вибр.  Словник української мови в 11 томах