розколений

РОЗЧА́ХНУТИЙ (про дерева, гілки тощо — який розчахнувся, розколовся на частини); РОЗЧА́ХНЕНИЙ, РОЗЩЕ́ПЛЕНИЙ, РОЗКО́ЛЕНИЙ, РОЗКО́ЛОТИЙ. Він добре знав місцевість, і за кілька хвилин опинився біля розчахнутої верби (Григорій Тютюнник); Десь близько хрусне під вагою снігу розчахнена гілка (Я. Качура); З-за стовбура старої розщепленої верби.. виходить Мавка (Леся Українка); На подвір'ї лунко стріляє розколене дерево (М. Стельмах); Розколота й стара, вона (верба) стояла.. Всіма забута у кутку двора (Л. Первомайський).

Значення в інших словниках

1. розколений — (який відділений однин від одного) розчахнутий, розколотий, розчеплений.  Словник синонімів Полюги
2. розколений — розко́лений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
3. розколений — див. розколотий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. розколений — РОЗКО́ЛЕНИЙ див. розко́лотий.  Словник української мови у 20 томах
5. розколений — Розко́лений і розко́лотий, -та, -те  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. розколений — РОЗКО́ЛЕНИЙ див. розко́лотий.  Словник української мови в 11 томах