розкомизитися
РОЗВЕРЕДУВА́ТИСЯ розм. (стати вередливим), РОЗКАПРИЗУВА́ТИСЯ розм., РОЗКОМИЗИТИСЯ розм., РОЗКОВЕРЗУВА́ТИСЯ розм., РОЗВЕРЕДУВА́ТИ розм., РОЗВЕРЕДИ́ТИСЯ діал. Оришці треба на грядках полоти. Як на те Чіпка розвередувався: "їсти та й їсти, бабо!" (Панас Мирний); Дитина розковерзувалася (Словник Б. Грінченка); Настя.. жаліється — і радиться, що се або з Грицем, або з Івасем подіялося, коли часом те або друге чого розвередує (Панас Мирний); (Матрона (до Рябини):) Овва! А ти чого розвередився та розприндився? (І. Франко).
Словник синонімів української мови