розкоп

РОЗКО́ПКИ (роботи, спрямовані на пошуки й добування чогось з-під землі, снігу, руїн тощо), РО́ЗКОПИ, РОЗКО́ПИНИ. Тарас їздив влітку з своєю Археологічною комісією на розкопки старих могил (О. Іваненко); — Я б радив усім лишитися на якийсь день. Відпочили б, подивилися б на наші розкопини (Г. Коцюба).

Значення в інших словниках

1. розкоп — розко́п іменник чоловічого роду розкопане місце рідко  Орфографічний словник української мови
2. розкоп — -у, ч., рідко. Розкопане місце. Закладати розкоп — починати вести розкопки (у 2 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розкоп — РОЗКО́П, у, ч., рідко. Розкопане місце. На глибині близько 2,5 метра культурні нашарування закінчувались, і в розкопі деінде почав проступати материк (з наук.-попул. літ.); Набуло поширення, зокрема, “рукотворне” руйнування пам'яток, самовільні розкопки в бортах розкопів [Ольвії] (з газ.).  Словник української мови у 20 томах
4. розкоп — РОЗКО́П, у, ч., рідко. Розкопане місце. На глибині близько 2,5 метра культурні нашарування закінчувались, і в розкопі деінде почав проступати материк (Наука.., 3, 1972, 31). ∆ Заклада́ти (закла́сти) розко́п — починати вести розкопки (у 2 знач.).  Словник української мови в 11 томах