розкосий

КОСОО́КИЙ (про людину — який має косоокість); КО́СИЙ, РОЗКО́СИЙ, ЗИЗОО́КИЙ діал., ЗИ́ЗИЙ діал.; ЗИЗУВА́ТИЙ діал. (трохи). — Вона була статна краля, трохи косоока, в міру весела і в міру сумна (Ю. Яновський); Становий з посередником.. стали на громаду гримати, далі страхати.. Громада собі гуде: — Не застрахаєш!.. Рощот давай!.. Не скачи, коса собако! (Панас Мирний); Вискочив маленький розкосий хлопчик, голий до пояса, і притулився до дошки спиною (О. Донченко); Здалеку і не впізнаєш, що парубок злегка зизоокий (Ірина Вільде); Уже був і сватів заслав до Варки Жежерівни — зизуватої старої дівки (В. Речмедін).

Значення в інших словниках

1. розкосий — розко́сий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. розкосий — -а, -е. 1》 Який має косий розріз (про очі). 2》 Який має розкосість (у 2 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розкосий — Зизий, зизуватий, зизоокий  Словник чужослів Павло Штепа
4. розкосий — РОЗКО́СИЙ, а, е. 1. Який має косий розріз (про очі). Ледь примруженими, по-східному трохи розкосими очима .. він дивився сторожко у штормову далину (Ю. Збанацький); Під рідкими бровами жмурилися вузькі розкосі очі (В. Малик).  Словник української мови у 20 томах
5. розкосий — РОЗКО́СИЙ, а, е. 1. Який має косий розріз (про очі). Ледь примруженими, по-східному трохи розкосими очима.. він дивився сторожко у штормову далину (Збан., Сеспель, 1961, 4). 2. Який має розкосість (у 2 знач.).  Словник української мови в 11 томах