розкутий

ВІ́ЛЬНИЙ (який не знає неволі, рабства; не гноблений, не поневолений; не підпорядкований), ВО́ЛЬНИЙ уроч., заст., СВОБІ́ДНИЙ заст.; РОЗКРІПА́ЧЕНИЙ іст., ВІЛЬНОВІДПУ́ЩЕНИЙ іст. (звільнений від кріпацтва, рабства); РОЗКО́ВАНИЙ, РОЗКУ́ТИЙ поет. (звільнений від пут, неволі, рабства). — Були ми панські — тепер вільні.., — говорив Семен (М. Коцюбинський); Велике щастя буть вольним чоловіком, робиш, що хочеш, ніхто тебе не спинить (Т. Шевченко); Мов свобідний орел, моя думка в просторах шугала (М. Вороний); Розкріпачений народ, спробувавши волі, розгорнув свої крила (М. Чабанівський); Правдиво.. показує (І. Франко), що християнство найінтенсивніше поширювалося в середовищі рабів і вільновідпущених бідарів (з журналу); Розковані люди (Я. Шпорта); Шевченко .. жадав побачити трудовий народ розкутим від панських кайданів (О. Десняк). — Пор. 1. незале́жний.

Значення в інших словниках

1. розкутий — розку́тий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. розкутий — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розкути. 2》 у знач. прикм., перен.Вільний, нічим не обмежений.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розкутий — РОЗКУ́ТИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до розку́ти. Кінь утомлений, копита Розкуті, розбиті (Т. Шевченко); * Образно. Варто при нагоді із задоволенням потягнутися і при цьому навіть позіхнути. Будьте розкутими, але в межах пристойності (з навч. літ.). 2. у знач.  Словник української мови у 20 томах
4. розкутий — Розку́тий, -та, -те  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. розкутий — РОЗКУ́ТИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розку́ти. Кінь утомлений, копита Розкуті, розбиті (Шевч., II, 1963, 382); Стоїть юрба бідняцькая Радіюча, натруджена, Країною Радянською Розкута і пробуджена… (Гойда, Сонце..  Словник української мови в 11 томах