розкутий

РОЗКУ́ТИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до розку́ти.

Кінь утомлений, копита Розкуті, розбиті (Шевч., II, 1963, 382);

Стоїть юрба бідняцькая Радіюча, натруджена, Країною Радянською Розкута і пробуджена… (Гойда, Сонце.., 1951, 57);

Немов ріка в весняному кипінні, Такий розкутий Леніним народ (Дмит., Вірші.., 1949, 211);

*Образно. Він [Ілліч] кинув іскру для пожару — і в полум’ям розкутій млі уже постала не примара, а яв прийдешнього Землі (Уп., Вірші.., 1957, 123).

2. у знач. прикм., перен. Вільний, нічим не обмежений.

Зняли ми в Жовтні кайдани тверді І в нашому розкутому труді Втілились мрії людства невгомонні (Криж., Срібне весілля, 1957, 59);

Комуністична партія і Радянська влада створили необмежені можливості для польоту розкутої думки, розквіту творчості нашого народу (Наука.., 9, 1964, 5).

Значення в інших словниках

1. розкутий — розку́тий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. розкутий — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розкути. 2》 у знач. прикм., перен.Вільний, нічим не обмежений.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розкутий — РОЗКУ́ТИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до розку́ти. Кінь утомлений, копита Розкуті, розбиті (Т. Шевченко); * Образно. Варто при нагоді із задоволенням потягнутися і при цьому навіть позіхнути. Будьте розкутими, але в межах пристойності (з навч. літ.). 2. у знач.  Словник української мови у 20 томах
4. розкутий — ВІ́ЛЬНИЙ (який не знає неволі, рабства; не гноблений, не поневолений; не підпорядкований), ВО́ЛЬНИЙ уроч., заст., СВОБІ́ДНИЙ заст.; РОЗКРІПА́ЧЕНИЙ іст., ВІЛЬНОВІДПУ́ЩЕНИЙ іст. (звільнений від кріпацтва, рабства); РОЗКО́ВАНИЙ, РОЗКУ́ТИЙ поет.  Словник синонімів української мови
5. розкутий — Розку́тий, -та, -те  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)