розкутий

РОЗКУ́ТИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до розку́ти.

Кінь утомлений, копита Розкуті, розбиті (Т. Шевченко);

* Образно. Варто при нагоді із задоволенням потягнутися і при цьому навіть позіхнути. Будьте розкутими, але в межах пристойності (з навч. літ.).

2. у знач. прикм., перен. Вільний, нічим не обмежений.

В нашому розкутому труді Втілились мрії людства невгомонні (С. Крижанівський);

Від більш вільної, “розкутої” мови персонажів має відрізнятися своєю літературною нормативністю авторська мова (з навч. літ.);

Кооперативи! Ах, необмежені перспективи для підприємництва і розкутої ініціативи... (з публіц. літ.);

Необмежені можливості для польоту розкутої думки, розквіту творчості нашого народу (із журн.).

Значення в інших словниках

1. розкутий — розку́тий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. розкутий — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розкути. 2》 у знач. прикм., перен.Вільний, нічим не обмежений.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розкутий — ВІ́ЛЬНИЙ (який не знає неволі, рабства; не гноблений, не поневолений; не підпорядкований), ВО́ЛЬНИЙ уроч., заст., СВОБІ́ДНИЙ заст.; РОЗКРІПА́ЧЕНИЙ іст., ВІЛЬНОВІДПУ́ЩЕНИЙ іст. (звільнений від кріпацтва, рабства); РОЗКО́ВАНИЙ, РОЗКУ́ТИЙ поет.  Словник синонімів української мови
4. розкутий — Розку́тий, -та, -те  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. розкутий — РОЗКУ́ТИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розку́ти. Кінь утомлений, копита Розкуті, розбиті (Шевч., II, 1963, 382); Стоїть юрба бідняцькая Радіюча, натруджена, Країною Радянською Розкута і пробуджена… (Гойда, Сонце..  Словник української мови в 11 томах