розпачливий

НЕВТІ́ШНИЙ (про важкий психічний стан, почуття, плач і т. ін. — який неможливо втішити чим-небудь, заспокоїти), БЕЗУТІ́ШНИЙ, НЕРОЗВА́ЖНИЙ, НЕРОЗВА́ЖЛИВИЙ, НЕВТИШИ́МИЙ, БЕЗВИ́ХІДНИЙ, БЕЗПРОСВІ́ТНИЙ підсил. (про почуття, стан); РОЗПА́ЧЛИВИЙ (сповнений безнадії, розпачу); НЕЗБУ́ТНІЙ, НЕПОЗБУ́ТНІЙ (про важкий психічний стан — який не минає, якого важко позбутися). Сльози, безпорадні невтішні жіночі сльози обеззброювали його (І. Рябокляч); Весільна пісня крає серце Мар'яні, тьмарить душу, сповнює її безутішним горем (А. Шиян); Сиділа собі (Мотря) та плакала нерозважними, дрібними сльозами... (Панас Мирний); Бідняцькі думи, невтишимі болі Укладені в слова, як сталь, дзвінкі (А. Малишко); Він напам'ять знає скупі, сповнені безвихідної гіркоти речення (Н. Рибак); Скільки горя, скільки безпросвітного смутку в кожнім слові Ярини (О. Левада); — Не чіпайте! — розітнувся її розпачливий зойк (Д. Бузько); Учитель.., з пожовклим лицем і очима, повними незбутньої туги, лише зрідка вимовляв якесь слово (С. Журахович). — Пор. 1. безнаді́йний.

Значення в інших словниках

1. розпачливий — (який пройнятий відчаєм) відчайдушний, безнадійний.  Словник синонімів Полюги
2. розпачливий — розпа́чливий прикметник  Орфографічний словник української мови
3. розпачливий — (стан) безвихідний, безнадійний, безпорадний; (крик) відчайдушний, несамовитий, нестямний, шалений, дикий.  Словник синонімів Караванського
4. розпачливий — див. сумний  Словник синонімів Вусика
5. розпачливий — [розпачлиевией і роспачлиевией] м. (на) -вому/-в'ім, мн. -в'і  Орфоепічний словник української мови
6. розпачливий — -а, -е. 1》 Який виражає розпач; сповнений, перейнятий розпачем. || Який впав у розпач; охоплений розпачем. || у знач. ім. розпачливий, -вого, ч.; розпачлива, -вої, ж. Людина, що впала в розпач, піддалася розпачу. 2》 Дуже тяжкий; безпорадний, безвихідний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. розпачливий — РОЗПА́ЧЛИВИЙ, а, е. 1. Який виражає розпач; сповнений, перейнятий розпачем. У нас в хаті ридання голосне та гірке, та розпачливе (Марко Вовчок); У Василька був такий розпачливий вигляд (О. Донченко); Над водою розлігся розпачливий зойк (М.  Словник української мови у 20 томах
8. розпачливий — Розпа́чливий, -ва, -ве  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. розпачливий — РОЗПА́ЧЛИВИЙ, а, е. 1. Який виражає розпач; сповнений, перейнятий розпачем. У нас в хаті ридання голосне та гірке, та розпачливе (Вовчок, І, 1955, 222); У Василька був такий розпачливий вигляд (Донч.  Словник української мови в 11 томах