розпачливий

розпа́чливий

-а, -е.

1》 Який виражає розпач; сповнений, перейнятий розпачем.

|| Який впав у розпач; охоплений розпачем.

|| у знач. ім. розпачливий, -вого, ч.; розпачлива, -вої, ж. Людина, що впала в розпач, піддалася розпачу.

2》 Дуже тяжкий; безпорадний, безвихідний.

Значення в інших словниках

1. розпачливий — (який пройнятий відчаєм) відчайдушний, безнадійний.  Словник синонімів Полюги
2. розпачливий — розпа́чливий прикметник  Орфографічний словник української мови
3. розпачливий — (стан) безвихідний, безнадійний, безпорадний; (крик) відчайдушний, несамовитий, нестямний, шалений, дикий.  Словник синонімів Караванського
4. розпачливий — див. сумний  Словник синонімів Вусика
5. розпачливий — [розпачлиевией і роспачлиевией] м. (на) -вому/-в'ім, мн. -в'і  Орфоепічний словник української мови
6. розпачливий — РОЗПА́ЧЛИВИЙ, а, е. 1. Який виражає розпач; сповнений, перейнятий розпачем. У нас в хаті ридання голосне та гірке, та розпачливе (Марко Вовчок); У Василька був такий розпачливий вигляд (О. Донченко); Над водою розлігся розпачливий зойк (М.  Словник української мови у 20 томах
7. розпачливий — НЕВТІ́ШНИЙ (про важкий психічний стан, почуття, плач і т. ін. — який неможливо втішити чим-небудь, заспокоїти), БЕЗУТІ́ШНИЙ, НЕРОЗВА́ЖНИЙ, НЕРОЗВА́ЖЛИВИЙ, НЕВТИШИ́МИЙ, БЕЗВИ́ХІДНИЙ, БЕЗПРОСВІ́ТНИЙ підсил.  Словник синонімів української мови
8. розпачливий — Розпа́чливий, -ва, -ве  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. розпачливий — РОЗПА́ЧЛИВИЙ, а, е. 1. Який виражає розпач; сповнений, перейнятий розпачем. У нас в хаті ридання голосне та гірке, та розпачливе (Вовчок, І, 1955, 222); У Василька був такий розпачливий вигляд (Донч.  Словник української мови в 11 томах