розпач

ро́зпач

-у, ч.

Стан сильного душевного болю, безнадійності, безвихідності; відчай.

Впадати в розпач — піддаватися почуттю сильного душевного болю, безнадійності, безвихідності.

З розпачу — будучи охопленим почуттям сильного душевного болю, безнадійності, безвихідності.

Значення в інших словниках

1. розпач — ро́зпач іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. розпач — Розпука, безнадія, відчай, безнадійність.  Словник синонімів Караванського
3. розпач — див. сум  Словник синонімів Вусика
4. розпач — [розпач і роспач] -чу, ор. -чеим, м. (ў) -ч'і, р. мн. -ч'іў  Орфоепічний словник української мови
5. розпач — РО́ЗПАЧ, у, ч. Стан сильного душевного болю, безнадійності, безвихідності; відчай. Жіночі уста шепочуть благання; очі піднесені догори..; але в жадних не світиться ні жах, ні розпач (М.  Словник української мови у 20 томах
6. розпач — ро́зпач : ◊ ґранатовий розпач → ґранатовий  Лексикон львівський: поважно і на жарт
7. розпач — БЕЗНАДІ́Я (відсутність сподівань на краще), БЕЗНАДІ́ЙНІСТЬ, БЕЗВИ́ХІДНІСТЬ, БЕЗПОРА́ДНІСТЬ, БЕЗПРОСВІ́ТОК підсил. рідко; БЕЗПЕРСПЕКТИ́ВНІСТЬ, БЕЗВИГЛЯ́ДНІСТЬ зах.  Словник синонімів української мови
8. розпач — Ро́зпач, -чу, -чеві, -чем, в -чі  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. розпач — РО́ЗПАЧ, у, ч. Стан сильного душевного болю, безнадійності, безвихідності; відчай. Жіночі уста шепочуть благання; очі піднесені догори..; але в жадних не світиться ні жах, ні розпач (Стар., Облога..  Словник української мови в 11 томах