розпач

РО́ЗПАЧ, у, ч.

Стан сильного душевного болю, безнадійності, безвихідності; відчай.

Жіночі уста шепочуть благання; очі піднесені догори..; але в жадних не світиться ні жах, ні розпач (М. Старицький);

Палаюча стеля впала на Охрімову голову, коли він намагався витягти напівбожевільну від розпачу матір (З. Тулуб);

Прослалася дорога – вся в снігах, і простори – горбаті і безкраї – подвигнуть розпач (В. Стус);

Так ця поява [Змія] греків настрахала! Чекали ранку. Розпач огортав (Л. Костенко).

Вкида́ти у ві́дчай (у ро́зпач) див. вкида́ти;

Дово́дити / довести́ до розпу́ки (до ро́зпачу) див. дово́дити;

(1) З ро́зпачу – будучи охопленим почуттям сильного душевного болю, безнадійності, безвихідності.

Я з розпачу ухватив [вхопив] весло і замахнувся так, ніби хотів перебити рибалку надвоє (Ю. Яновський);

З розпачу Максим ліг на сніг і, розкинувши руки, лежав на грудях, тяжко дихаючи (І. Багряний);

(2) У ро́зпачі – у стані сильного душевного болю, безнадійності, безвихідності.

Коли рештки води в радіаторі заклекотіли, як у самоварі, і з отвору забурхала гаряча пара, Василь зупинив машину .. Всі були в розпачі (О. Довженко);

Катря в розпачі нетямущими очима глянула благально на жінок, що обступили її (А. Головко);

Вона в розпачі бачила, що кохання не кінчається, а вироджується (В. Підмогильний).

Значення в інших словниках

1. розпач — ро́зпач іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. розпач — Розпука, безнадія, відчай, безнадійність.  Словник синонімів Караванського
3. розпач — див. сум  Словник синонімів Вусика
4. розпач — [розпач і роспач] -чу, ор. -чеим, м. (ў) -ч'і, р. мн. -ч'іў  Орфоепічний словник української мови
5. розпач — -у, ч. Стан сильного душевного болю, безнадійності, безвихідності; відчай. Впадати в розпач — піддаватися почуттю сильного душевного болю, безнадійності, безвихідності. З розпачу — будучи охопленим почуттям сильного душевного болю, безнадійності, безвихідності.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. розпач — ро́зпач : ◊ ґранатовий розпач → ґранатовий  Лексикон львівський: поважно і на жарт
7. розпач — БЕЗНАДІ́Я (відсутність сподівань на краще), БЕЗНАДІ́ЙНІСТЬ, БЕЗВИ́ХІДНІСТЬ, БЕЗПОРА́ДНІСТЬ, БЕЗПРОСВІ́ТОК підсил. рідко; БЕЗПЕРСПЕКТИ́ВНІСТЬ, БЕЗВИГЛЯ́ДНІСТЬ зах.  Словник синонімів української мови
8. розпач — Ро́зпач, -чу, -чеві, -чем, в -чі  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. розпач — РО́ЗПАЧ, у, ч. Стан сильного душевного болю, безнадійності, безвихідності; відчай. Жіночі уста шепочуть благання; очі піднесені догори..; але в жадних не світиться ні жах, ні розпач (Стар., Облога..  Словник української мови в 11 томах