розпач

РО́ЗПАЧ, у, ч. Стан сильного душевного болю, безнадійності, безвихідності; відчай.

Жіночі уста шепочуть благання; очі піднесені догори..; але в жадних не світиться ні жах, ні розпач (Стар., Облога.., 1961, 6);

Палаюча стеля впала на Охрімову голову, коли він намагався витягти напівбожевільну від розпачу матір (Тулуб, Людолови, І, 1957, 111).

В (у) ро́зпачі — в стані сильного душевного болю, безнадійності, безвихідності.

Коли рештки води в радіаторі заклекотіли, як у самоварі, і з отвору забурхала гаряча пара, Василь зупинив машину.. Всі були в розпачі (Довж., І, 1958, 80);

Катря в розпачі нетямущими очима глянула благально на жінок, що обступили її (Головко, II, 1957, 372);

Впада́ти (впа́сти, вдава́тися, вда́тися і т. ін.) в ро́зпач — піддаватися почуттю сильного душевного болю, безнадійності, безвихідності.

Веселий і рухливий Дмитрій ніколи не впадав у розпач, хоч як було важко (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 319);

З ро́зпачу — будучи охопленим почуттям сильного душевного болю, безнадійності, безвихідності.

Я з розпачу ухватив весло і замахнувся так, ніби хотів перебити рибалку надвоє (Ю. Янов., II, 1958, 164).

Значення в інших словниках

1. розпач — ро́зпач іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. розпач — Розпука, безнадія, відчай, безнадійність.  Словник синонімів Караванського
3. розпач — див. сум  Словник синонімів Вусика
4. розпач — [розпач і роспач] -чу, ор. -чеим, м. (ў) -ч'і, р. мн. -ч'іў  Орфоепічний словник української мови
5. розпач — -у, ч. Стан сильного душевного болю, безнадійності, безвихідності; відчай. Впадати в розпач — піддаватися почуттю сильного душевного болю, безнадійності, безвихідності. З розпачу — будучи охопленим почуттям сильного душевного болю, безнадійності, безвихідності.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. розпач — РО́ЗПАЧ, у, ч. Стан сильного душевного болю, безнадійності, безвихідності; відчай. Жіночі уста шепочуть благання; очі піднесені догори..; але в жадних не світиться ні жах, ні розпач (М.  Словник української мови у 20 томах
7. розпач — ро́зпач : ◊ ґранатовий розпач → ґранатовий  Лексикон львівський: поважно і на жарт
8. розпач — БЕЗНАДІ́Я (відсутність сподівань на краще), БЕЗНАДІ́ЙНІСТЬ, БЕЗВИ́ХІДНІСТЬ, БЕЗПОРА́ДНІСТЬ, БЕЗПРОСВІ́ТОК підсил. рідко; БЕЗПЕРСПЕКТИ́ВНІСТЬ, БЕЗВИГЛЯ́ДНІСТЬ зах.  Словник синонімів української мови
9. розпач — Ро́зпач, -чу, -чеві, -чем, в -чі  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)