розпатякувати

РОЗПАТЯ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., зневажл. Вести багатослівні, беззмістовні розмови, говорити дурниці, нісенітниці; патякати.

Вітя почав розпатякувати про те, що таке любов і до чого вона доводить (Вас., II, 1959, 174);

// Говорити те, чого не можна розголошувати; базікати.

— Він тут що хоче, те й робить, розпусник такий…— Ну ти, стара, не дуже-то розпатякуй, бо як дізнається пан… (Добр., Очак. розмир, 1965, 26).

Значення в інших словниках

1. розпатякувати — розпатя́кувати дієслово недоконаного виду зневажл.  Орфографічний словник української мови
2. розпатякувати — див. говорити; просторікувати  Словник синонімів Вусика
3. розпатякувати — -ую, -уєш, недок., зневажл. Вести багатослівні, беззмістовні розмови, говорити дурниці; патякати. || Говорити те, чого не можна розголошувати; базікати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. розпатякувати — РОЗПАТЯ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., зневажл. Вести багатослівні, беззмістовні розмови, говорити дурниці, нісенітниці; патякати. Вітя почав розпатякувати про те, що таке любов і до чого вона доводить (С.  Словник української мови у 20 томах
5. розпатякувати — БАЗІ́КАТИ розм. (багато, беззмістовно говорити; говорити, розмовляти про щось незначне, наістотне), РОЗБАЗІ́КУВАТИ підсил. зневажл., ПАТЯ́КАТИ зневажл., РОЗПАТЯ́КУВАТИ підсил. зневажл., ПАСТАЛА́КАТИ зневажл., ПАЩЕКУВА́ТИ зневажл., ГАЛДИ́КАТИ зневажл.  Словник синонімів української мови