Великий тлумачний словник сучасної мови

розпачливо

розпа́чливо

Присл. до розпачливий 1).

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. розпачливо — розпа́чливо прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
  2. розпачливо — РОЗПА́ЧЛИВО. Присл. до розпа́чливий 1. З'являється Люба. Орест глянув на неї, робить розпачливо нетерплячий жест матері (Леся Українка); Дівчина поривно підступила до стола, стала й розпачливо заговорила (А. Головко).  Словник української мови у 20 томах
  3. розпачливо — РОЗПА́ЧЛИВО. Присл. до розпа́чливий 1. З’являється Люба. Орест глянув на неї, робить розпачливо нетерплячий жест матері (Л. Укр., II, 1951, 89); Дівчина поривно підступила до стола, стала й розпачливо заговорила (Головко, II, 1957, 171).  Словник української мови в 11 томах