розпачливо

РОЗПА́ЧЛИВО.

Присл. до розпа́чливий 1.

З'являється Люба. Орест глянув на неї, робить розпачливо нетерплячий жест матері (Леся Українка);

Дівчина поривно підступила до стола, стала й розпачливо заговорила (А. Головко).

Значення в інших словниках

1. розпачливо — розпа́чливо прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. розпачливо — Присл. до розпачливий 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розпачливо — РОЗПА́ЧЛИВО. Присл. до розпа́чливий 1. З’являється Люба. Орест глянув на неї, робить розпачливо нетерплячий жест матері (Л. Укр., II, 1951, 89); Дівчина поривно підступила до стола, стала й розпачливо заговорила (Головко, II, 1957, 171).  Словник української мови в 11 томах