розпитувати

ВИПИ́ТУВАТИ (наполегливо, настирливо звертатися до когось із запитаннями, намагаючись дізнатися про кого-, що-небудь), ДОПИ́ТУВАТИ, ДОПИ́ТУВАТИСЯ, ВИДОБУВА́ТИ, ВИТЯГА́ТИ розм., ВИТЯ́ГУВАТИ розм. (докладаючи зусиль, примушувати дати відповідь). — Док.: ви́питати, допита́ти, допита́тися, видобути, ви́тягти, ви́тягнути. — А чия ж ти? — І так він випитував про все в Левантини, розпитався й про те — через що кинула хазяїв (І. Франко); — З ким же ти прийшов? — допитував дехто в Івася (Панас Мирний); Чимало часу минуло, поки вона допиталась від панночки, що власне трапилось (Леся Українка); З Вронським найшла вона відповідну хвилю побалакати, а що більше, видобула з нього, що Стася йому подобається (О. Маковей); Мишко оповідав скупо, і з нього доводилося буквально витягати по зернятку всі подробиці про Горпищенка (В. Кучер); — Вам нічого не вдасться витягнути з мене (М. Трублаїні). — Пор. виві́дувати, розпи́тувати.

РОЗПИ́ТУВАТИ (звертатися до кого-небудь із запитанням, намагаючись довідатися про когось, щось), ПИТА́ТИ, ПИТА́ТИСЯ, РОЗПИ́ТУВАТИСЯ, ДОПИ́ТУВАТИ, ПЕРЕПИ́ТУВАТИ розм., ПЕРЕПРО́ШУВАТИ діал.; ДОПИ́ТУВАТИСЯ (наполегливо); ПІДПИ́ТУВАТИ розм. (шукаючи когось, щось). — Док.: розпита́ти, розпита́тися, спита́ти, спита́тися, допита́тися, перепита́ти, перепроси́ти, підпита́ти. Пани пішли по хатах, трохи не до обіда ходили, шукали, питали, розпитували — нігде нічого (Панас Мирний); Отець Вікентій питався їх і про здоров'я, і про худобу, і про землю, а люди й не знали, що сказати (М. Стельмах); Йому хотілося схопити в обійми діда і безупинно розпитуватися про свою сім'ю (В. Кучер); (Яким:) Як почали на весіллі допитувать: мовчить, мовчить, як води в рот набрала (М. Кропивницький); — Насіння збираю рідкісних декоративних дерев.. Кожної осені ходжу по сквериках, по парках, по знайомих людях, перепитую, де що є, зернятка збираю (М. Томчаній); — Чи не з'їздили б ви, Мироне, в столицю розвідати?.. Чи не перепросили б там кого? (Панас Мирний); — Насте, що він тобі казав? — жадібно допитувалась Соня (С. Васильченко); Якось підпитував (Іван) роботу в Турці на тартаку (С. Чорнобривець). — Пор. випи́тувати.

Значення в інших словниках

1. розпитувати — розпи́тувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. розпитувати — див. вивідувати; питати  Словник синонімів Вусика
3. розпитувати — -ую, -уєш, недок., розпитати, -аю, -аєш, док., перех. і неперех. Звертатися до когось із запитаннями, намагаючись довідатися про кого-, що-небудь. || Дізнаватися, довідуватися про кого-, що-небудь, запитуючи багатьох людей.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. розпитувати — РОЗПИ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗПИТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого і без дод. Звертатися до когось із запитаннями, намагаючись довідатися про кого-, що-небудь. Ішли, розмовляли. Василько розпитував, а дядя Василь розповідав (П.  Словник української мови у 20 томах
5. розпитувати — Розпи́тувати, -пи́тую, -пи́туєш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. розпитувати — РОЗПИ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗПИТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. і неперех. Звертатися до когось із запитаннями, намагаючись довідатися про кого-, що-небудь. Ішли, розмовляли. Василько розпитував, а дядя Василь розповідав (Дор., Не повтори..  Словник української мови в 11 томах