розсварити

ПОСВАРИ́ТИ (викликати, спричинити сварку між кимсь), РОЗСВАРИ́ТИ розм., ПОСЕ́РДИТИ розм.; РОЗБРАТА́ТИ розм. (близьких друзів, родичів). — Недок.: свари́ти. Захар же міг і розбити яке вгодно весілля, він міг посварити сусід, хоч би як вони раніше не жили в злагоді (Грицько Григоренко); Від Онуфрія про все стане відомо князям Ольговичам, отож Ізяславові не вдасться розсварити їх з Долгоруким (П. Загребельний); Знав він про всі хатні пльотки, де про що і про кого говорилось, переносив усе те далі, посердив не одну сім'ю з другою (І. Нечуй-Левицький); Навік не розбратать братів (М. Рильський).

Значення в інших словниках

1. розсварити — розсвари́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. розсварити — -сварю, -свариш, док., перех., розсварювати, -юю, -юєш, недок., розм. Викликати сварку між ким-небудь; посварити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розсварити — РОЗСВАРИ́ТИ див. розсва́рювати.  Словник української мови у 20 томах
4. розсварити — РОЗСВАРИ́ТИ, сварю́, сва́риш, док., перех., розм. Ви́кликати сварку між ким-небудь; посварити. Така мета у хана Батия — в одного руського князя землю відібрати, другому дати, щоб і князів розсварити між собою, і силу руську роз’єднати (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 529).  Словник української мови в 11 томах