розтоплювати

ЗАПА́ЛЮВАТИ (викликати горіння чого-небудь), ПІДПА́ЛЮВАТИ, РОЗПА́ЛЮВАТИ, РОЗГНІ́ЧУВАТИ, РОЗГНІТА́ТИ (вогонь, багаття і т. ін.); ЗАТО́ПЛЮВАТИ, ЗАТОПЛЯ́ТИ рідше, РОЗТО́ПЛЮВАТИ, РОЗТОПЛЯ́ТИ рідше (плиту, піч і т. ін.); ЗАКУ́РЮВАТИ, ЗАСМА́ЛЮВАТИ розм. рідко (цигарку, люльку). — Док.: запали́ти, підпали́ти, розпали́ти, розгніти́ти, затопи́ти, розтопи́ти, закури́ти, засмали́ти. У світлиці.. Тадей Станіславович запалює свічі і схиляється над своїм щоденником (М. Стельмах); По алеях, у парках і скверах згрібали у величезні купи потемніле листя і підпалювали (А. Дімаров); Надходить Лукаш з оберемком хмизу, кладе перед дядьком, виймає з-за пазухи кресало й губку і розпалює вогонь (Леся Українка); Степка розгнічувала багаття (М. Зарудний); Лажечников закурював цигарку, за звичкою низько пригнувшись в окопі (Л. Первомайський); — Давайте заспіваємо!.. Тільки й ви, Лука Федорович, будете підтягувати. — Якщо знаю пісню, то можна, — засмалюючи папіроску, відказав той (Панас Мирний).

РОЗЧУ́ЛЮВАТИ (викликати в когось почуття ніжності, лагідності, доброти), РОЗМ'Я́КШУВАТИ, ПОМ'Я́КШУВАТИ, ЗМ'Я́КШУВАТИ, М'ЯКШИ́ТИ, РОЗНІ́ЖУВАТИ, РОЗТО́ПЛЮВАТИ, РОЗТОПЛЯ́ТИ. — Док.: розчу́лити, розм'я́кшити, пом'я́кшити, зм'якшити, розні́жити, розтопи́ти. Розповідь хрещениці мимоволі зворушувала, розчулювала голову колгоспу (А. Шиян); Похвали його розм'якшували; Любов поранить і обманить, Любов пом'якшує й старить (М. Рильський); Тяжке зітхання зм'якшило тверде, вироблене тіло Чайченка, і очі посивішали в чоловіка (М. Стельмах); М'якшити серце; Безмірна ніжність, безмірне любовне чуття до неї розтоплювали йому серце, забивали дух (О. Гончар). — Пор. звору́шувати, 1. хвилюва́ти.

II. ТОПИ́ТИ (нагріваючи, робити м'яким, рідким; добувати таким способом); РОЗТО́ПЛЮВАТИ (РОЗТОПЛЯ́ТИ), РОЗПУСКА́ТИ розм. (нагріваючи, робити рідким); ВИТО́ПЛЮВАТИ (видобувати таким способом); ПЛА́ВИТИ, РОЗПЛАВЛЯ́ТИ (РОЗПЛА́ВЛЮВАТИ) (метал, скло тощо). — Док.: розтопи́ти, розпусти́ти, ви́топити, розпла́вити. На деяких вулицях міста топили у великих казанах смолу і заливали нею вибоїни в тротуарах (М. Томчаній); Розтоплював сніги теплий вітер з Балкан (С. Скляренко); Весна 1932 року рано розпустила сніги (І. Ле); Проминули (мандрівники) салотопний завод, де витоплюють дельфінячий жир (М. Трублаїні); — А мій тато плавить у печі сталь! (О. Донченко); Крутоярові вдасться швидше розплавити шихту, коли під час завалки піч не прохолоне (В. Собко). — Пор. II. виплавля́ти.

Словник синонімів української мови

Значення в інших словниках

розтоплювати — розто́плювати 1 дієслово недоконаного виду розпалювати вогонь, нагрівати рідко розто́плювати 2 дієслово недоконаного виду перетворювати на рідину; розчулювати рідко Орфографічний словник української мови
розтоплювати — (лід) топити: (душу) П. розчулювати; (сумнів) розвівати, розганяти. Словник синонімів Караванського
розтоплювати — I -юю, -юєш і рідко розтопляти, -яю, -яєш, недок., розтопити, -топлю, -топиш; мн. розтоплять; док., перех. і без додатка. Починати топити що-небудь (піч, грубу і т. ін.), розпалювати вогонь у чомусь. || Нагрівати приміщення, воду і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
розтоплювати — РОЗТО́ПЛЮВАТИ¹, юю, юєш і рідко РОЗТОПЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., РОЗТОПИ́ТИ, топлю́, то́пиш; мн. розто́плять; док., що і без дод. Починати топити що-небудь (піч, грубу і т. ін.), розпалювати вогонь у чомусь. Словник української мови у 20 томах
розтоплювати — Розто́плювати, -плюю, -плюєш; розтопи́ти, -топлю́, -то́пиш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
розтоплювати — РОЗТО́ПЛЮВАТИ¹, юю, юєш і рідко РОЗТОПЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., РОЗТОПИ́ТИ, топлю́, то́пиш; мн. розто́плять; док., перех. і без додатка. Починати топити що-небудь (піч, грубу і т. ін.), розпалювати вогонь у чомусь. Словник української мови в 11 томах