розтоплювати

розто́плювати

I -юю, -юєш і рідко розтопляти, -яю, -яєш, недок., розтопити, -топлю, -топиш; мн. розтоплять; док., перех. і без додатка.

Починати топити що-небудь (піч, грубу і т. ін.), розпалювати вогонь у чомусь.

|| Нагрівати приміщення, воду і т. ін., запалюючи вогонь у чому-небудь.

II -юю, -юєш і рідко розтопляти, -яю, -яєш, недок., розтопити, -топлю, -топиш; мн. розтоплять; док., перех.

Нагріваючи, перетворювати тверду речовину в рідку.

|| перен. Робити м'якшим, лагіднішим; розчулювати.

|| перен. Сприяти зникненню (якого-небудь почуття, сумніву, настрою і т. ін.).

Значення в інших словниках

1. розтоплювати — розто́плювати 1 дієслово недоконаного виду розпалювати вогонь, нагрівати рідко розто́плювати 2 дієслово недоконаного виду перетворювати на рідину; розчулювати рідко  Орфографічний словник української мови
2. розтоплювати — (лід) топити: (душу) П. розчулювати; (сумнів) розвівати, розганяти.  Словник синонімів Караванського
3. розтоплювати — РОЗТО́ПЛЮВАТИ¹, юю, юєш і рідко РОЗТОПЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., РОЗТОПИ́ТИ, топлю́, то́пиш; мн. розто́плять; док., що і без дод. Починати топити що-небудь (піч, грубу і т. ін.), розпалювати вогонь у чомусь.  Словник української мови у 20 томах
4. розтоплювати — ЗАПА́ЛЮВАТИ (викликати горіння чого-небудь), ПІДПА́ЛЮВАТИ, РОЗПА́ЛЮВАТИ, РОЗГНІ́ЧУВАТИ, РОЗГНІТА́ТИ (вогонь, багаття і т. ін.); ЗАТО́ПЛЮВАТИ, ЗАТОПЛЯ́ТИ рідше, РОЗТО́ПЛЮВАТИ, РОЗТОПЛЯ́ТИ рідше (плиту, піч і т. ін.); ЗАКУ́РЮВАТИ, ЗАСМА́ЛЮВАТИ розм.  Словник синонімів української мови
5. розтоплювати — Розто́плювати, -плюю, -плюєш; розтопи́ти, -топлю́, -то́пиш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. розтоплювати — РОЗТО́ПЛЮВАТИ¹, юю, юєш і рідко РОЗТОПЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., РОЗТОПИ́ТИ, топлю́, то́пиш; мн. розто́плять; док., перех. і без додатка. Починати топити що-небудь (піч, грубу і т. ін.), розпалювати вогонь у чомусь.  Словник української мови в 11 томах