розтріпати
РОЗТРУ́ШУВАТИ (про сіно, солому і т. ін. — стелити що-небудь тонким шаром по чомусь), РОЗКИДА́ТИ, РОЗСТЕЛЯ́ТИ, РОЗСТИЛА́ТИ, РОЗТРІ́ПУВАТИ розм., РОЗСТЕ́ЛЮВАТИ рідше, РОЗТРЯСА́ТИ рідше, ТРЯСТИ́ рідше. — Док.: розтруси́ти, розки́дати, розстели́ти, розтріпа́ти, розісла́ти, розтрясти́. — Нехай і в нашій хаті буде свято, — говорив Антон, старанно розтрушуючи сіно (С. Чорнобривець); — Острижеш барана, а на ньому руно!.. Таке руно, що розкинеш і — на весь сарай (О. Гончар); Мар'яна внесла свіжої з морозцем соломи, розстелила (М. Стельмах); На високій царині дві молодиці.. розтріпують блідо-зелені його (сіна) шматки під промені гарячі (Г. Хоткевич); Коли чоловік обідав, вона взяла вила і пішла трясти сіно (А. Калин); — Завтра можна піти розтрясати (сіно), — сказав Михайло, втираючись рушником, — все скосив до останньої травички... (М. Томчаній).
КОШЛА́ТИТИ (робити кошлатим), КО́ШЛАТИ, КУЙО́ВДИТИ, РОЗКУЙО́ВДЖУВАТИ, СКУЙО́ВДЖУВАТИ, РОЗТРІ́ПУВАТИ, КУДО́ВЧИТИ розм., РОЗКОШЛА́ЧУВАТИ розм., КУ́ДЛАТИ розм., КОСМА́ТИТИ (КОСМА́ЧИТИ) розм., КУ́ЧМИТИ розм., ПА́ТЛАТИ розм., РОЗПА́ТЛУВАТИ розм., РОЗЧУ́ХРУВАТИ розм., КОЛОШМА́ТИТИ розм., ПЕЛЕХА́ТИТИ розм., КОЛО́ШКАТИ розм., КОСТРУБА́ЧИТИ розм. — Док.: покошла́тити, скошла́тити, розкошла́тити, закошла́тити, ско́шлати, поко́шлати, розко́шлати, зако́шлати, покуйо́вдити, розкуйо́вдити, скуйо́вдити, розтріпа́ти, розкудо́вчити, покудо́вчити, поку́длати, розку́длати, заку́длати, покосма́тити, покосма́чити, поку́чмити, розку́чмити, розпа́тлати, попа́тлати, розчухра́ти, поколошма́тити, сколо́шкати, розтіпа́ти розм. розку́йдати (розку́йдити) діал. Вітер кошлатив кінські гриви (П. Кочура); Батько бігав по кімнаті, хапався за голову, патлав чуприну, кошлав бороду і здіймав руки до неба (Ю. Смолич); Ніжна дівоча рука куйовдить милі кучері (Ю. Яновський); Вітер розкуйовдив його русяве волосся (С. Журахович); Вова скуйовдив п'ятірнею волосся (О. Донченко); Марія.. через стіл станом гнучким до чоловіка перегнулась і чуб йому з жартом розтріпала рукою (А. Головко); Нервово кудовчить (Микита) шевелюру (Я. Мамонтов); Брат розкошлатив рукою білявий Юрків чуб (В. Козаченко); Що він нового їм розкаже?.. Отож і кудлав поруділі на кінчиках від кабінетного диму брови (Ю. Мушкетик); Вітер кучмив моє довге волосся (Ю. Яновський); Гмиря рукою розчухрав свою густу руду бороду (А. Головко); Вітер.. колошматив руду з білими кущами бороду (І. Микитенко); Вітер колошкав йому чуба (Ю. Смолич); Раптом налетів вітрець, сколихнув підрізаним волоссям дівчини — сколошкав його зовсім (Є. Кротевич); Вона з радощів почала кострубачити його голову, бороду (Панас Мирний).
РОЗГОЛОСИ́ТИ (піддати розголосові, обнародувати щось), РОЗБО́ВКАТИ розм., РОЗЛЯ́ПАТИ розм., ВИ́ЛЯПАТИ розм., РОЗПЛЕСКА́ТИ розм., РОЗКЛЕПА́ТИ розм., РОЗТРІПА́ТИ розм., РОЗДЗВОНИ́ТИ розм., РОЗПАТЯ́КАТИ розм., РОЗМОЛО́ТИ розм., РОЗБАЗІ́КАТИ розм., РОЗТРУБИ́ТИ розм., РОЗБРЕХА́ТИ розм., ПРОЯЗИ́ЧИТИ заст. — Недок.: розголо́шувати, розбо́вкувати, розля́пувати, виля́пувати, розплі́скувати, розкле́пувати, розтрі́пувати, роздзво́нювати, дзвони́ти, розпатя́кувати, розме́лювати, базі́кати, розтру́блювати, розбрі́хувати. (Клан:) Не варто й починати. Все одно Не згодишся ти, Ройс, на авантюру, Тим часом — тайну я розголошу (І. Муратов); (Лукерка:) Так я й сподівалась, Що це ти розбовкав (М. Кропивницький); — Який я базікало? — образився Микита Дудка. — Аби ви не розляпали, а з мене хоч жили тягни, не скажу (П. Панч); І раптом, як грім серед ясного неба, оця проклята чутка, що її виляпав у машині п'яний Левко (В. Кучер); (Парвус:) І значить не випадком, а свідомо Руфін про нього Крусті розплескав! (Леся Українка); — Хіба ніхто не знає, який ти брехун? І не пізнав, а кажеш, а зараз розклепав усе перед нею (Панас Мирний); — Конспіратор! Виходить, роздзвонив уже навіть і тим, кому нічого й знати не треба (А. Головко); — Та ти з глузду з'їхав, чи що? Ворогові, старшині, про своє розпатякати (З. Тулуб); — Яків, це вже ти розмолов усім? (С. Васильченко); Боявся (князь), щоби лакеї не розтрубили перед княгинею історії про тоту паню, що була у них на чаю (І. Франко); (Гострохвостий:) Чи не бісові п'яні міщанки! Певно, вже котрась забігала сюди і все дочиста розбрехала (І. Нечуй-Левицький); Проязичили, що в його єсть така книжка (Словник Б. Грінченка).
Словник синонімів української мови