розумно

РОЗУ́МНО (у відповідності з вимогами розуму), РОЗСУ́ДЛИВО, МУ́ДРО, РОЗВА́ЖЛИВО, ТВЕРЕ́ЗО, РОЗВА́ЖНО рідше, РОЗСУ́ДНО рідше, ЗМУ́ДРА діал. — Налагодження трудової дисципліни, — думав Дорош, — це організаційна справа, але є ще й інший бік — економічний стан артілі.. Тут треба господарського ока, щоб розумно розставити робочу силу (Григір Тютюнник); Хотілося, щоб він виступив сьогодні на зборах, щоб усі почули його, він може розсудливо говорити (А. Хижняк); Він (лановий) розсудливо, по-людськи, пояснює і Євдокимові, й Олені. — Думаєте, наш пан уже й не розбирається, хто навмисне збитки робить. Все він знає до найменшої кришечки (М. Стельмах); Ївга й тут мудро зробила; що пани у городі грошей їм надавали, вона на весілля не дала всіх прогуляти (Г. Квітка-Основ'яненко); (Дарвуд:) Друзі! Ми ж не відмовляємось. Ми кажемо: допоможемо вам, тільки слід робити все розважно (Мирослав Ірчан); — Ти змудра мені відповідаєш, бо ти був у криміналі, та там тебе розуму навчили (В. Стефаник).

Значення в інших словниках

1. розумно — (з розумом) мудро, розважно, розсудливо, тверезо.  Словник синонімів Полюги
2. розумно — розу́мно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
3. розумно — 1》 Присл. до розумний. 2》 у знач. присудк. сл.Правильно, добре.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. розумно — РОЗУ́МНО. 1. Присл. до розу́мний. – Писали люди вірші, та так розумно написали, що усяк їх повиучував (Г. Квітка-Основ'яненко); Великі сиві очі з-під довгих чорних вій дивилися пильно і розумно (М.  Словник української мови у 20 томах
5. розумно — РОЗУ́МНО. 1. Присл. до розу́мний. — Писали люди вірші, та так розумно написали, що усяк їх повиучував (Кв.-Осн., II, 1956, 248); Великі сиві очі з-під довгих чорних вій дивилися пильно і розумно (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах