розумно

РОЗУ́МНО.

1. Присл. до розу́мний.

— Писали люди вірші, та так розумно написали, що усяк їх повиучував (Кв.-Осн., II, 1956, 248);

Великі сиві очі з-під довгих чорних вій дивилися пильно і розумно (Коцюб., І, 1955, 14);

Ми в дружній живемо сім’ ї Розумно і багато (Рильський, III, 1961, 37);

Лісорозсадник виявився великим і дуже розумно спланованим господарством (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 106);

Треба наполегливо вчити людей, особливо молодь, розумно витрачати свій вільний час (Ком. Укр., 4, 1967, 63).

2. у знач. присудк. сл. Правильно, добре.

Що, ультиматум? Ну, так не можна, бо це не розумно і не критично (Коцюб., II, 1955, 438);

І хоч розумно було б не повертати, а їхати далі, додому,.. Андрій, проте, натягнув правий повід і, не спускаючи очей з людської валки, завернув звіздочолого за нею (Д. Бедзик, Студ. Води, 1959, 52).

Значення в інших словниках

1. розумно — (з розумом) мудро, розважно, розсудливо, тверезо.  Словник синонімів Полюги
2. розумно — розу́мно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
3. розумно — 1》 Присл. до розумний. 2》 у знач. присудк. сл.Правильно, добре.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. розумно — РОЗУ́МНО. 1. Присл. до розу́мний. – Писали люди вірші, та так розумно написали, що усяк їх повиучував (Г. Квітка-Основ'яненко); Великі сиві очі з-під довгих чорних вій дивилися пильно і розумно (М.  Словник української мови у 20 томах
5. розумно — РОЗУ́МНО (у відповідності з вимогами розуму), РОЗСУ́ДЛИВО, МУ́ДРО, РОЗВА́ЖЛИВО, ТВЕРЕ́ЗО, РОЗВА́ЖНО рідше, РОЗСУ́ДНО рідше, ЗМУ́ДРА діал.  Словник синонімів української мови