розумніти

ПОРОЗУМНІ́ШАТИ (набратися розуму, стати розумнішим, розсудливішим, досвідченішим тощо), ПОРОЗУМНІ́ТИ рідше, УРОЗУМІ́ТИ (ВРОЗУМІ́ТИ) заст., ЗМУДРІ́ТИ діал. — Недок.: розумні́шати, розумні́ти, мудрі́ти. — Хоч посиджу на тому місці, де розумний чоловік сидів. Може, й сам порозумнішаю (Григорій Тютюнник); Мені дуже хотілося ходити до школи, але тато і мама не пускали. — Порозумній трохи, — казав батько. — Навіщо дурному та школа? (В. Минко); От, як трошки урозуміла, мати і почала їй показувати, як що робити (Г. Квітка-Основ'яненко); І мовить (стрілець): "Добре, пташко! Коли з твоїх наук Я хоч що-то змудрію, Тебе пущу я з рук" (І. Франко).

Значення в інших словниках

1. розумніти — розумні́ти дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. розумніти — Набиратися розуму, доходити до тями.  Словник синонімів Караванського
3. розумніти — -ію, -ієш і розумнішати, -аю, -аєш, недок., рідко. Ставати розумним.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. розумніти — РОЗУМНІ́ТИ, і́ю, і́єш, рідко РОЗУМНІ́ШАТИ, аю, аєш, недок. Ставати розумним. А любії діточки Стануть розумніти (Л. Глібов); З часом, підростаючи, розумнішала дівчина (А. Головко).  Словник української мови у 20 томах
5. розумніти — РОЗУМНІ́ТИ, і́ю, і́єш і РОЗУМНІ́ШАТИ, аю, аєш, недок., рідко. Ставати розумним. А любії діточки Стануть розумніти (Гл., Вибр., 1957, 332); З часом, підростаючи, розумнішала дівчина (Головко, II, 1957, 512).  Словник української мови в 11 томах