розумовий

РОЗУМО́ВИЙ (який стосується діяльності розуму, пов'язаний з проявами розуму), ІНТЕЛЕКТУА́ЛЬНИЙ. Люди розумової праці; Інтелектуальні здібності.

Значення в інших словниках

1. розумовий — розумо́вий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. розумовий — (розвиток) інтелектуальний; ФР. абстрактний, теоретичний.  Словник синонімів Караванського
3. розумовий — [розумовией] м. (на) -вому/-в'ім, мн. -в'і  Орфоепічний словник української мови
4. розумовий — -а, -е. 1》 Стос. до діяльності розуму, пов'язаний з нею (у 1, 2 знач.). || Який керується розумом. Люди розумової праці — інтелігенція.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. розумовий — РОЗУМО́ВИЙ, а, е. 1. Стос. до діяльності розуму, пов'язаний з ним (у 1, 2 знач.). Деякі мої товариші й товаришки, замість того, щоб оглянутись навколо себе на живі справи, на живу роботу...  Словник української мови у 20 томах
6. розумовий — навча́ти (вчи́ти) / навчи́ти ро́зуму ((до́брому) ро́зумові, уму́-ро́зуму) кого. Виховувати когось відповідно до усталених норм, правил, звичаїв і т. ін. І книжки читатимеш, скільки захочеться, і людських дітей розуму будеш навчати (М.  Фразеологічний словник української мови
7. розумовий — Розумо́вий, -ва, -ве  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. розумовий — РОЗУМО́ВИЙ, а, е. 1. Стос. до діяльності розуму, пов’язаний з нею (у 1, 2 знач.). Деякі мої товариші й товаришки, замість того, щоб оглянутись навколо себе на живі справи, на живу роботу, звертають свою розумову силу на рішення філософських питань (Л.  Словник української мови в 11 томах
9. розумовий — Розумо́вий, -а, -е Умственный. К. Кр. 20. Розумова неволя. Левиц. І. 241. Висока стадія розумової культури. К. ХП. 124. Дає нам закон громадянського життя і розумового прямування. К. ХП. 135.  Словник української мови Грінченка