розхитаний

I. ХИСТКИ́Й (який хитається з боку на бік або згори донизу), ХИТКИ́Й, ХИБКИ́Й, ХИТЛИ́ВИЙ розм., ХИТЛЯ́ВИЙ розм., ВИХЛЯ́СТИЙ розм., ВИХЛЮВА́ТИЙ діал.; РОЗХИ́ТАНИЙ (який став хистким); ХИТНИ́Й техн. (який має здатність хитатися). На хисткому човнику, схованому в осоці, вже надвечір Василько виїхав на річку (Ю. Збанацький); Я сіла на хисткий ослін (М. Чабанівський); Прогрюкотівши по хиткому дерев'яному мосту через Урал, тарантас виповз на пагорок (З. Тулуб); Хто одважиться в північ на море Своє хибке човенце зіпхнути? (Леся Українка); Шуміла осінь, наче злива, летіли журавлі в ірій, коли ступив у кліть хитливу я вперше в юності моїй (В. Сосюра); Марина пішла в темряві по вузеньких хитлявих східцях, держачися за стіну, щоб не впасти (Б. Грінченко); Пливе вихлястий дим з фаянсових люльок (М. Бажан); — Ну як? Сідай, — провадив приятель, беручи Огея за плечі, усаджуючи в розхитане крісло (О. Досвітній); Хитний конвеєр. — Пор. 1. нестійки́й.

Значення в інших словниках

1. розхитаний — розхи́таний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. розхитаний — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розхитати. 2》 у знач. прикм. Який неміцно тримається, хитається; нестійкий, хиткий. 3》 у знач. прикм., перен. Доведений до стану занепаду; розладнаний, ослаблений.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розхитаний — РОЗХИ́ТАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до розхита́ти. – Вітаю вас, вітаю, панове! – закрутився старий Фрідман по хаті, підставляючи одним єдиний стілець, на якого не всякий зважився б сісти, – такий він був старий і розхитаний (П.  Словник української мови у 20 томах
4. розхитаний — Розхи́таний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. розхитаний — РОЗХИ́ТАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розхита́ти. — Вітаю вас, вітаю, панове! — закрутився старий Фрідман по хаті, підставляючи одним єдиний стілець, на якого не всякий зважився б сісти,— такий він був старий і розхитаний (Кол., Терен..  Словник української мови в 11 томах