розхитаний

розхи́таний

-а, -е.

1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розхитати.

2》 у знач. прикм. Який неміцно тримається, хитається; нестійкий, хиткий.

3》 у знач. прикм., перен. Доведений до стану занепаду; розладнаний, ослаблений.

|| Слабий від хвороби, зіпсований (про сили, здоров'я, нерви і т. ін.).

4》 у знач. прикм. Неспокійний, розбурханий (про море, хвилі і т. ін.).

Значення в інших словниках

1. розхитаний — розхи́таний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. розхитаний — РОЗХИ́ТАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до розхита́ти. – Вітаю вас, вітаю, панове! – закрутився старий Фрідман по хаті, підставляючи одним єдиний стілець, на якого не всякий зважився б сісти, – такий він був старий і розхитаний (П.  Словник української мови у 20 томах
3. розхитаний — I. ХИСТКИ́Й (який хитається з боку на бік або згори донизу), ХИТКИ́Й, ХИБКИ́Й, ХИТЛИ́ВИЙ розм., ХИТЛЯ́ВИЙ розм., ВИХЛЯ́СТИЙ розм., ВИХЛЮВА́ТИЙ діал.; РОЗХИ́ТАНИЙ (який став хистким); ХИТНИ́Й техн. (який має здатність хитатися).  Словник синонімів української мови
4. розхитаний — Розхи́таний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. розхитаний — РОЗХИ́ТАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розхита́ти. — Вітаю вас, вітаю, панове! — закрутився старий Фрідман по хаті, підставляючи одним єдиний стілець, на якого не всякий зважився б сісти,— такий він був старий і розхитаний (Кол., Терен..  Словник української мови в 11 томах