руба

ВЕРТИКА́ЛЬНО (згори донизу або знизу догори під кутом 90), ПРЯМОВИ́СНО, ПРЯ́МО, РЕБРО́М, РУ́БА, ПРОСТОПА́ДНО заст. Намалював.. картину сходу сонця, коли воно вертикально підіймається на пекуче небо (Ю. Яновський); Онде бистрень (бистрінь) клекотить, Прямовисно вниз летючи (переклад М. Лукаша); Дим з коминів піднімався прямо; Цей велетенський камінь (скеля над гірським шляхом) — мов поставлена руба білосіра, неписана книга віків (Т. Масенко); Підносився (гезенк) не простопадно, а трохи відступав правіше чи лівіше (О. Досвітній). — Пор. сторч.

Значення в інших словниках

1. руба — ру́ба прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. руба — пр., ребром, вертикально; (ставити питання) категорично, принципово.  Словник синонімів Караванського
3. руба — присл. Вертикально, ребром, на вузький край. Питання стоїть руба — про те, що набуває надзвичайної гостроти, важливості для кого-небудь. Сказати (запитати) руба — висловитися у стверджувальній чи питальній формі категорично, з усією рішучістю.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. руба — РУ́БА, присл. Вертикально, ребром, на вузький край. Установили руба зверху пляшки копійку, і корнет вцілив (з мемуарної літ.); Скеля гордо височить над покрученим гірським шляхом.  Словник української мови у 20 томах
5. руба — става́ти (станови́тися) / ста́ти ру́ба. Рішуче протестувати, не погоджуватися з ким-, чим-небудь. Настала осінь. Почали загадувати до школи. Наум гадав віддати Семена, але Наумиха стала руба і затялась, що не пустить (М. Коцюбинський).  Фразеологічний словник української мови
6. руба — Ру́ба, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. руба — РУ́БА, присл. Вертикально, ребром, на вузький край. Установили руба зверху пляшки копійку, і корнет вцілив (Збірник про Кроп., 1955, 23); Скеля гордо височить над покрученим гірським шляхом.  Словник української мови в 11 томах