рунь

I. СХО́ДИ мн. (перші паростки перев. посіяних рослин, що вийшли на поверхню ґрунту), ПОСІ́В розм.; ВРУ́НА мн., РУ́НА мн., РУНЬ поет. (молоді густі сходи); ПРО́РІСТЬ (густі сходи злакових або молоді пагони різних рослин). Після появи сходів просо розвивається повільно (з журналу); Нелегко було вчорашнім хліборобам загатити великі саперні лопати в кущуватий, рутвянозелений, вкритий тумановою росою посів (озимини) (О. Гончар); (Мавка:) Іди, поглянь, чи в полі рунь зазеленіла (Леся Українка); Жадібно всмоктувала земля життєдайне тепло, тяглася до сонця незчисленними голками прорості (З. Тулуб).

Значення в інших словниках

1. рунь — рунь іменник жіночого роду сходи посівів  Орфографічний словник української мови
2. рунь — див. зелень; сходи  Словник синонімів Вусика
3. рунь — -і, ж., поет. Те саме, що руна III.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. рунь — РУНЬ, і, ж., поет. Те саме, що ру́на³. [Мавка:] Іди, поглянь, чи в полі рунь зазеленіла (Леся Українка); Восени нас тішить далеч синя І рунь на полі сходить молода (М. Рильський).  Словник української мови у 20 томах
5. рунь — РУНЬ, і, ж., поет. Те саме, що ру́на³. [Мавка:] Іди, поглянь, чи в полі рунь зазеленіла (Л. Укр., III, 1952, 205); Восени нас тішить далеч синя І рунь на полі сходить молода (Рильський, III, 1961, 306).  Словник української мови в 11 томах