рунь
РУНЬ, і, ж., поет. Те саме, що ру́на³.
[Мавка:] Іди, поглянь, чи в полі рунь зазеленіла (Л. Укр., III, 1952, 205);
Восени нас тішить далеч синя І рунь на полі сходить молода (Рильський, III, 1961, 306).
Словник української мови (СУМ-11)РУНЬ, і, ж., поет. Те саме, що ру́на³.
[Мавка:] Іди, поглянь, чи в полі рунь зазеленіла (Л. Укр., III, 1952, 205);
Восени нас тішить далеч синя І рунь на полі сходить молода (Рильський, III, 1961, 306).
Словник української мови (СУМ-11)