самовбивець

САМОГУ́БЕЦЬ (той, хто сам позбавив себе життя), САМОГУ́БЦЯ, САМОВБИ́ВЕЦЬ, САМОВБИ́ВЦЯ.

Значення в інших словниках

1. самовбивець — самовби́вець іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. самовбивець — -вця, ч. Те саме, що самогубець.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. самовбивець — САМОВБИ́ВЕЦЬ, вця, ч. Те саме, що самогу́бець. Так говорить нам феноменологія самогубства; воно полягає у дослідженні того, чому самогубство здається мені повним звільненням, де самовбивець, звільнюючись від самого себе, водночас зводить себе на ніщо (з наук.-попул. літ.).  Словник української мови у 20 томах
4. самовбивець — САМОВБИ́ВЕЦЬ, вця, ч. Те саме, що самогу́бець.  Словник української мови в 11 томах