самопочуття

III. СТАН (сукупність ознак, характерних для людини у фізичному або психічному відношенні в якийсь момент, період), САМОПОЧУТТЯ́. — Отаким був. Діляцтво живий світ, було, заступило. Жив у стані такої нагвинченості, що людей не помічав, себе не бачив (О. Гончар); Річку вдруге переходив (Біда) сміливо. Нова порція води за халявами особливо не вплинула на самопочуття (М. Трублаїні).

Значення в інших словниках

1. самопочуття — самопочуття́ іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. самопочуття — -я, с. Загальний фізичний та моральний стан людини.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. самопочуття — САМОПОЧУТТЯ́, я, с. Загальний фізичний та моральний стан людини, який залежить від її здоров'я і настрою в даний момент. Песимізм мій хвильовий, викликаний поганим самопочуттям (М.  Словник української мови у 20 томах
4. самопочуття — Самопочуття́, -ття́, -ттю́, -ття́м  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. самопочуття — САМОПОЧУТТЯ́, я, с. Загальний фізичний та моральний стан людини, який залежить від її здоров’я і настрою в даний момент. Песимізм мій хвильовий, викликаний поганим самопочуттям (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах