свій
БЛИЗЬКИ́Й (який має пряме, безпосереднє відношення до кого-небудь, тісно пов'язаний з ним особистими інтересами), СВІЙ підсил., РІ́ДНИЙ підсил. Ще вчора дівчина нікого не потребувала, ..а сьогодні їй уже хотілось бачити людей і серед них когось близького.. (В. Підмогильний); За годину був Тарас уже своєю людиною і в чистенькій хатинці, і в невеличкому садку (О. Іваненко).
ВЛА́СНИЙ (належний за правом власності; безпосередньо стосовний окремої особи), ОСОБИ́СТИЙ, СВІЙ, ОСІ́БНИЙ рідко; ПРИВА́ТНИЙ (не державний, не суспільний). Просто не знає Гена свого щастя. То ще ж такий батько: архітектор, міста будує, власною "Волгою" привозив сюди Гену (О. Гончар); Власний підпис; Власна рука; — Пане Марфін, ви звільнені з посади інспектора. — "За що?" — За втручання не в свої справи (О. Довженко); Всяка птиця своїм носом сита (П. Загребельний); Всюди ту осібну землю видно — смуги, межі.. Як батрацька свита (І. Нехода); Приватний будинок. — Пор. 1. особи́стий.
Словник синонімів української мови