Значення в інших словниках
-
свій —
свій займенник
Орфографічний словник української мови
-
свій —
(дім) власний, не чужий; (син) рідний; ЯК ІМ. родич, близький; (звичай) особливий, самобутній; (- смерть) природний; (- красу) не штучний; (час) належний, відповідний, слушний; (- промисловість) кн. вітчизняний.
Словник синонімів Караванського
-
свій —
див. родич
Словник синонімів Вусика
-
свій —
[св'ій] свого, свойему, своуйім, (на) свойему (своуйім); ж. свойа, свойейі, своуйій, свойейу, (на) своуйій; с. свойе, свого; мн. своуйі, своуйіх
Орфоепічний словник української мови
-
свій —
своя, своє, займ. присв. 1》 Який належить собі, який є у себе. || Стос. до себе. || у знач. ім. своє, свого, с. Те, що торкається безпосередньо себе, стосується себе. || Власт. собі. || Здійснюваний, виконуваний і т. ін.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
свій —
СВІЙ, своя́, своє́, займ., присв. 1. Який належить собі, який є в себе. Еней з ягою розглядали Всі дива там, які були, Роти свої пороззявляли І очі на лоби п'яли (І. Котляревський); Хаєцький .. глянув на свої шкарубкі, вкриті мозолями долоні (О.
Словник української мови у 20 томах
-
свій —
Всяка кузочка свого дружбу має. Кожний має свої симпатії і своїх приятелів. Лучче на своїй стороні кістьми лягти, ніж на чужині слави натягти. Підкреслення значення батьківщини в житті людини. Свого не цурайся, за чуже не хапайся.
Приповідки або українсько-народня філософія
-
свій —
ба́чити да́лі свого́ но́са. Передбачати події, наслідки, бути далекоглядним. — Що, милуєшся?.. — А ти — ні? — А я ні. Бо бачу трохи далі .. Далі свого носа. Бачу, як боком вилізе оцим дурним головам панська худоба (А. Головко).
Фразеологічний словник української мови
-
свій —
БЛИЗЬКИ́Й (який має пряме, безпосереднє відношення до кого-небудь, тісно пов'язаний з ним особистими інтересами), СВІЙ підсил., РІ́ДНИЙ підсил. Ще вчора дівчина нікого не потребувала, ..а сьогодні їй уже хотілось бачити людей і серед них когось близького.
Словник синонімів української мови
-
свій —
Свій, своя́, своє́, свого́, своє́ї, своє́му, свої́й; свої́, свої́х (відм. як мій)
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
свій —
СВІЙ, своя́, своє́, займ., присв. 1. Який належить собі, який є у себе. Еней з ягою розглядали Всі дива там, які були, Роти свої пороззявляли І очі на лоби п’яли (Котл., І, 1952, 148); Хаєцький..
Словник української мови в 11 томах
-
свій —
Свій, своя, своє́ мѣст. Свой. Своєї недолі і конем не об'їдеш. Ном. № 1732. Кто кривдить людей, той кривдить своїх дітей. Ном. № 2296. Я свою свиту сховав. Чорте, чорте! верни моє, візьми своє. Ном. № 273. як не свій хо́дить. Самъ не свой. Ном. № 2282.
Словник української мови Грінченка