себелюбний

ЕГОЇСТИ́ЧНИЙ (який дбає тільки про себе, власні інтереси; сповнений егоїзму), СЕБЕЛЮБНИЙ, САМОЛЮ́БНИЙ. — Творчість, — кажу я, — поняття егоїстичне й навіть егоцентричне в своїй глибокій суті. (Нині я так не думаю!) (Ю. Яновський); Тепле, наскрізь себелюбне почуття вдячності до Клари Пель гонить кров у жилах Безбородька (Ірина Вільде); Часто бачив смутний чоловік, які дрібні й самолюбні розмови навкруги, і він не любив приставати до тих розмов (В. Самійленко).

Значення в інших словниках

1. себелюбний — себелю́бний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. себелюбний — -а, -е. Який любить тільки себе, який дбає тільки про свої інтереси; егоїстичний. || Власт. такій людині. || Сповнений себелюбства.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. себелюбний — СЕБЕЛЮ́БНИЙ, а, е. Який любить тільки себе, який дбає тільки про свої інтереси; егоїстичний. Таких себелюбних, запопадливих і боягузливих Нерчин зустрічав. Він знав, чим їх лікувати (Н. Рибак); // Власт. такій людині.; // Сповнений себелюбства.  Словник української мови у 20 томах
4. себелюбний — Себелю́бний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. себелюбний — СЕБЕЛЮ́БНИЙ, а, е. Який любить тільки себе, який дбає тільки про свої інтереси; егоїстичний. Таких себелюбних, запопадливих і боягузливих Нерчин зустрічав. Він знав, чим їх лікувати (Рибак, Час.., 1960, 759); // Власт.  Словник української мови в 11 томах