себелюбний
СЕБЕЛЮ́БНИЙ, а, е.
Який любить тільки себе, який дбає тільки про свої інтереси; егоїстичний.
Таких себелюбних, запопадливих і боягузливих Нерчин зустрічав. Він знав, чим їх лікувати (Н. Рибак);
// Власт. такій людині.;
// Сповнений себелюбства.
Тепле, наскрізь себелюбне почуття вдячності до Клари Пель гонить кров у жилах Безбородька (Ірина Вільде).
Словник української мови (СУМ-20)