себелюбний
СЕБЕЛЮ́БНИЙ, а, е.
Який любить тільки себе, який дбає тільки про свої інтереси; егоїстичний.
Таких себелюбних, запопадливих і боягузливих Нерчин зустрічав. Він знав, чим їх лікувати (Н. Рибак);
// Власт. такій людині.;
// Сповнений себелюбства.
Тепле, наскрізь себелюбне почуття вдячності до Клари Пель гонить кров у жилах Безбородька (Ірина Вільде).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- себелюбний — себелю́бний прикметник Орфографічний словник української мови
- себелюбний — -а, -е. Який любить тільки себе, який дбає тільки про свої інтереси; егоїстичний. || Власт. такій людині. || Сповнений себелюбства. Великий тлумачний словник сучасної мови
- себелюбний — ЕГОЇСТИ́ЧНИЙ (який дбає тільки про себе, власні інтереси; сповнений егоїзму), СЕБЕЛЮБНИЙ, САМОЛЮ́БНИЙ. — Творчість, — кажу я, — поняття егоїстичне й навіть егоцентричне в своїй глибокій суті. (Нині я так не думаю!) (Ю. Словник синонімів української мови
- себелюбний — Себелю́бний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- себелюбний — СЕБЕЛЮ́БНИЙ, а, е. Який любить тільки себе, який дбає тільки про свої інтереси; егоїстичний. Таких себелюбних, запопадливих і боягузливих Нерчин зустрічав. Він знав, чим їх лікувати (Рибак, Час.., 1960, 759); // Власт. Словник української мови в 11 томах