1. Словник української мови в 11 томах

себелюбний

СЕБЕЛЮ́БНИЙ, а, е. Який любить тільки себе, який дбає тільки про свої інтереси; егоїстичний.

Таких себелюбних, запопадливих і боягузливих Нерчин зустрічав. Він знав, чим їх лікувати (Рибак, Час.., 1960, 759);

// Власт. такій людині;

// Сповнений себелюбства.

Тепле, наскрізь себелюбне почуття вдячності до Клари Пель гонить кров у жилах Безбородька (Вільде, Сестри.., 1958, 416).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. себелюбний — себелю́бний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. себелюбний — -а, -е. Який любить тільки себе, який дбає тільки про свої інтереси; егоїстичний. || Власт. такій людині. || Сповнений себелюбства. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. себелюбний — СЕБЕЛЮ́БНИЙ, а, е. Який любить тільки себе, який дбає тільки про свої інтереси; егоїстичний. Таких себелюбних, запопадливих і боягузливих Нерчин зустрічав. Він знав, чим їх лікувати (Н. Рибак); // Власт. такій людині.; // Сповнений себелюбства. Словник української мови у 20 томах
  4. себелюбний — ЕГОЇСТИ́ЧНИЙ (який дбає тільки про себе, власні інтереси; сповнений егоїзму), СЕБЕЛЮБНИЙ, САМОЛЮ́БНИЙ. — Творчість, — кажу я, — поняття егоїстичне й навіть егоцентричне в своїй глибокій суті. (Нині я так не думаю!) (Ю. Словник синонімів української мови
  5. себелюбний — Себелю́бний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)