себелюбний
себелю́бний
-а, -е.
Який любить тільки себе, який дбає тільки про свої інтереси; егоїстичний.
|| Власт. такій людині.
|| Сповнений себелюбства.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- себелюбний — себелю́бний прикметник Орфографічний словник української мови
- себелюбний — СЕБЕЛЮ́БНИЙ, а, е. Який любить тільки себе, який дбає тільки про свої інтереси; егоїстичний. Таких себелюбних, запопадливих і боягузливих Нерчин зустрічав. Він знав, чим їх лікувати (Н. Рибак); // Власт. такій людині.; // Сповнений себелюбства. Словник української мови у 20 томах
- себелюбний — ЕГОЇСТИ́ЧНИЙ (який дбає тільки про себе, власні інтереси; сповнений егоїзму), СЕБЕЛЮБНИЙ, САМОЛЮ́БНИЙ. — Творчість, — кажу я, — поняття егоїстичне й навіть егоцентричне в своїй глибокій суті. (Нині я так не думаю!) (Ю. Словник синонімів української мови
- себелюбний — Себелю́бний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- себелюбний — СЕБЕЛЮ́БНИЙ, а, е. Який любить тільки себе, який дбає тільки про свої інтереси; егоїстичний. Таких себелюбних, запопадливих і боягузливих Нерчин зустрічав. Він знав, чим їх лікувати (Рибак, Час.., 1960, 759); // Власт. Словник української мови в 11 томах