сивий
СИ́ВИЙ (про волосся — який втратив свій колір, став сріблястим, білуватим), СРІ́БНИЙ, ПОСРІ́БЛЕНИЙ, СИВ фольк.; ПРО́СИВИЙ діал. (з сивиною); БІ́ЛИЙ (зовсім сивий). Сивий ус, стару чуприну Вітер розвіває (Т. Шевченко); Сиві коси; На його (діда) підголеній голові кружком стриміла біла чуприна (І. Нечуй-Левицький).
СИ́ВИЙ (про людину — з сивим волоссям), СИВОВОЛО́СИЙ, СИВОГОЛО́ВИЙ, СРІБНОВОЛО́СИЙ, СРІБНОГОЛО́ВИЙ, СИВОГЛА́ВИЙ поет., СИВОЧО́ЛИЙ поет.; ПОСИВІ́ЛИЙ (який став сивим); БІЛОГОЛО́ВИЙ (із зовсім сивим волоссям); ШПАКУВА́ТИЙ (з сивиною); СИВОВУ́СИЙ, СИВОЧУ́БИЙ, СИВОЧУПРИ́ННИЙ розм. (про чоловіка); СИВОКО́СА (про жінку). Там сидів на м'якім кріслі Сивий дід, старий рибалка (Леся Українка); Деркач показав на худого сивоволосого священика в чорній сутані (Л. Дмитерко); Може, прийде сьогодні той сивоголовий удівець, який іноді вечорами грає на баяні (І. Цюпа); Найвищий бескид — сивоглавий сторож — На перевалі став (П. Дорошко); Вони не помітили, як біля них зупинився сивочолий майор (Ю. Збанацький); Його сусід-кларнетист, шпакуватий вже циган, граючи, куняв (М. Коцюбинський); На порозі майстерень з'являється Валерій Іванович і з ним ще хтось: в дорожнім плащі, високий, сивочубий (О. Гончар); В цей час з народу вийшло четверо найстаріших сивовусих і сивочупринних запорожців (О. Довженко).
СИ́ВИЙ (з сірувато-білим, темно-сірим забарвленням; сірий з синюватим або блакитним відтінком), СИВ фольк.; СИ́ЗИЙ (темно-сірий з синюватим полиском), СИЗ фольк. Луги, струшуючи срібну росу, розлягалися співами своїх соловейків, голосним куванням сивих зозуль (Панас Мирний); Сивий смушок; Сивий кінь; Сивий полин і листатий подорожник кущилися обабіч дороги (Григорій Тютюнник); Дмитрик весело дивився на світ Божий здоровими сивими очима (М. Коцюбинський); Ой по горах, по долинах, По козацьких українах Сив голубонько літає (пісня); Сиза хмара.. раз у раз здригалася, вивергаючи рудувато-бузковий вогонь (З. Тулуб); В чистім полі біл камінь лежить, Ой на тім камені сиз орел сидить (пісня).
СИ́ВИЙ ім. (про коня сивої масті), СИВКО́ розм. Б'є об землю копитами сивий, — аж до обрію поле дрижить! (І. Гончаренко); Піднявши голову, сивко заіржав і подався до свого господаря (Я. Галан).
Словник синонімів української мови