сивий
СИ́ВИЙ (про волосся — який втратив свій колір, став сріблястим, білуватим), СРІ́БНИЙ, ПОСРІ́БЛЕНИЙ, СИВ фольк.; ПРО́СИВИЙ діал. (з сивиною); БІ́ЛИЙ (зовсім сивий). Сивий ус, стару чуприну Вітер розвіває (Т. Шевченко); Сиві коси; На його (діда) підголеній голові кружком стриміла біла чуприна (І. Нечуй-Левицький).
СИ́ВИЙ (про людину — з сивим волоссям), СИВОВОЛО́СИЙ, СИВОГОЛО́ВИЙ, СРІБНОВОЛО́СИЙ, СРІБНОГОЛО́ВИЙ, СИВОГЛА́ВИЙ поет., СИВОЧО́ЛИЙ поет.; ПОСИВІ́ЛИЙ (який став сивим); БІЛОГОЛО́ВИЙ (із зовсім сивим волоссям); ШПАКУВА́ТИЙ (з сивиною); СИВОВУ́СИЙ, СИВОЧУ́БИЙ, СИВОЧУПРИ́ННИЙ розм. (про чоловіка); СИВОКО́СА (про жінку). Там сидів на м'якім кріслі Сивий дід, старий рибалка (Леся Українка); Деркач показав на худого сивоволосого священика в чорній сутані (Л. Дмитерко); Може, прийде сьогодні той сивоголовий удівець, який іноді вечорами грає на баяні (І. Цюпа); Найвищий бескид — сивоглавий сторож — На перевалі став (П. Дорошко); Вони не помітили, як біля них зупинився сивочолий майор (Ю. Збанацький); Його сусід-кларнетист, шпакуватий вже циган, граючи, куняв (М. Коцюбинський); На порозі майстерень з'являється Валерій Іванович і з ним ще хтось: в дорожнім плащі, високий, сивочубий (О. Гончар); В цей час з народу вийшло четверо найстаріших сивовусих і сивочупринних запорожців (О. Довженко).
СИ́ВИЙ (з сірувато-білим, темно-сірим забарвленням; сірий з синюватим або блакитним відтінком), СИВ фольк.; СИ́ЗИЙ (темно-сірий з синюватим полиском), СИЗ фольк. Луги, струшуючи срібну росу, розлягалися співами своїх соловейків, голосним куванням сивих зозуль (Панас Мирний); Сивий смушок; Сивий кінь; Сивий полин і листатий подорожник кущилися обабіч дороги (Григорій Тютюнник); Дмитрик весело дивився на світ Божий здоровими сивими очима (М. Коцюбинський); Ой по горах, по долинах, По козацьких українах Сив голубонько літає (пісня); Сиза хмара.. раз у раз здригалася, вивергаючи рудувато-бузковий вогонь (З. Тулуб); В чистім полі біл камінь лежить, Ой на тім камені сиз орел сидить (пісня).
СИ́ВИЙ ім. (про коня сивої масті), СИВКО́ розм. Б'є об землю копитами сивий, — аж до обрію поле дрижить! (І. Гончаренко); Піднявши голову, сивко заіржав і подався до свого господаря (Я. Галан).
Значення в інших словниках
- сивий — (про волосся, зі сивиною) сивоволосий, (з блискучо-білим проблиском) сріблястий, срібний, сріблястоволосий, білоголовий. Словник синонімів Полюги
- сивий — си́вий прикметник Орфографічний словник української мови
- сивий — (волос) сріблястий, ф. шпакуватий; (хто) сивоволосий, сивоголовий, сивочолий, срібноголовий, ж. сивогривий; (- жінку) сивокосий; (колір) сіруватобілий, білястий, білуватий, олив'яний; (обрій) безбарвний, однотонний, невиразний; (день) хмарний... Словник синонімів Караванського
- сивий — I білий (дуже сивий), напівсивий, посивілий, просивий, сив ("Сив голубонько літає"), сивавий, сивастий, сиваш, сивезний, сивенький, сивесенький, сивець, сивісінький, сивіючий, сивобородий, сивобородько, сивобровий, сивоволосий, сивовусий, сивоглавий... Словник синонімів Вусика
- сивий — -а, -е. 1》 Який утратив своє забарвлення, став білим, сріблистим (про волосся). || Із білим, сріблистим (внаслідок утрати свого забарвлення) волоссям. || у знач. ім. сивий, -вого, ч.; сива, -вої... Великий тлумачний словник сучасної мови
- сивий — СИ́ВИЙ, а, е. 1. Який утратив своє забарвлення, став білим, сріблистим (про волосся). Дідугани з довгими сивими бородами, заклавши руки на ціпки, сидять на призьбі .. і щось гомонять (М. Словник української мови у 20 томах
- сивий — Сивий, як голуб. Про старого сивоголового чоловіка. Хай буде і сива, аби уцтива. Най буде і старша женщина, аби лише чесна, говорив жених. Хто сивий, не конче мудрий, а лиш старий. Сивий волос не є ознакою мудрости, а лише старости. Приповідки або українсько-народня філософія
- сивий — до си́вого (бі́лого) во́лосу (во́лоса, воло́сся, до сивини́), перев. зі сл. дожи́ти. До старості. Інший до сивого волосу дожива, а косарем не годен стати (М. Стельмах); Згодом.. Фразеологічний словник української мови
- сивий — Си́вий, -ва, -ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- сивий — СИ́ВИЙ, а, е. 1. Який утратив своє забарвлення, став білим, сріблистим (про волосся). Дідугани з довгими сивими бородами, заклавши руки на ціпки, сидять на призьбі.. і щось гомонять (Коцюб. Словник української мови в 11 томах