скалозуб

НАСМІ́ШНИК (той, хто любить насміхатися), ПЕРЕСМІ́ШНИК розм., КЕПКУ́Н розм., ЗУБОСКА́Л зневажл., СКАЛОЗУ́Б (СКАЛИЗУ́Б) зневажл. Але досвід кількох років роботи ясно показав, що дружба нітрохи не шкодить критиці, і насмішники замовкли (В. Собко); — Ти завсігди, Стьопко, був кепкун, — захихикав старий Патлатий (П. Загребельний); А голос дрижить, в горлі пересохло. Хотіла (Леся) вже простягти руку до склянки з водою і побоялася — ще піднімуть на сміх зубоскали (А. Хижняк). — Пор. доте́пник, жартівни́к.

Значення в інших словниках

1. скалозуб — скалозу́б іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. скалозуб — див. жартівник; легковажний  Словник синонімів Вусика
3. скалозуб — -а, ч., розм. Те саме, що скализуб.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. скалозуб — див. зубоскал  Словник чужослів Павло Штепа
5. скалозуб — СКАЛОЗУ́Б, а, ч., розм. Те саме, що скализу́б.  Словник української мови у 20 томах
6. скалозуб — Скалозу́б, -ба; -зу́би, -бів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. скалозуб — СКАЛОЗУ́Б, а, ч., розм. Те саме, що скализу́б.  Словник української мови в 11 томах