скалка
БІЛЬМО́ (білувата пляма на роговій оболонці ока, яка спричиняється до сліпоти), ЛЕЙКО́МА мед., ПОЛУ́ДА рідше, СКА́ЛКА розм. Крива, з більмом на оці баба внесла самовар (Л. Дмитерко); (Кнур:) Дочко моя! дитино моя! Краще б я осліп або мені полуда очі заслала, ніж приходиться мені бачити тебе у сьому чорному уборі (Панас Мирний); Увійшов отець Єремія, сухий, як опеньок, низькоокий, ще й видроокий, з скалкою на одному оці (І. Нечуй-Левицький).
БЛИ́СКІТКА перев. мн. (блискуча цяточка на чому-небудь — на воді, в очах і т. ін.), БЛИ́ЩИК перев. мн., І́СКРА перев. мн., ЛЕЛІ́ТКА перев. мн.; ЛУСКА́ розм., поет. (звичайно на воді); СКА́ЛКА перев. мн. (яскравий відблиск світла, звичайно на воді). Возовиков терпляче чекав. Його вузькі вуста видовжилися в усмішці, в почервонілих очах заграли блискітки (О. Лупій); Коли відчинив двері, місячний блищик заграв у оці коня, що лежав на соломі (М. Стельмах); В селян у руках скрізь блищать пляшки та чарки, миготять іскрами на сонці (І. Нечуй-Левицький); День золотий, на Дніпрі жмурки й лелітки, лелітки, наче хто гривеники пригорщами розсипає (О. Донченко); Попадались маленькі озера, що грали лускою і тріпотіли, як срібна риба (М. Коцюбинський); На бистрині блискучі скалки неначе бігали по воді, блищали, лисніли, миготіли (І. Нечуй-Левицький).
ГО́ЛКА (тонкий загострений кристал чого-небудь); СКА́ЛКА (льоду, інею тощо). Надвечір подув холодний північний вітер, пригнав хмари сизі, зашив голками крижаними калюжі, озера (А. Шиян); Від кожного дотику леза розліталися навкруги гострі льодові скалки (І. Кириленко).
І́СКРА (найдрібніша світна частинка речовини, що горить), СКА́ЛКА. Іскра потрапила на сухеньке, губка почала затлівати (Григір Тютюнник); Скалка починала крутитись, і скоро маленький вогник вискочив з неї (М. Коцюбинський)
ОСКО́ЛОК (ОСКІ́ЛОК рідше) (дрібна частина бомби, снаряда, міни, що розірвалася), СКА́ЛКА, УЛА́МОК, ВІДЛА́МОК. Осколком йому знесло із голови смушеву шапку (Григорій Тютюнник); Його поранено скалками в ліву ногу (В. Сосюра); Уламок снаряда, розітнувши бійцеві руку вище ліктя, утворив дві рвані рани (О. Гончар); Між рядами і коло будованих барикад крутилися цілі рої вуличників,.. збираючи відламки гранат (І. Франко). — Пор. 1. ска́лка.
СКА́ЛКА (тонкий відколотий, відбитий шматок чого-небудь твердого); СКА́БКА, СКІ́ПКА (яка застрягла в шкірі, в тілі); ОСКО́ЛОК (каменю, скла). Дядько Кузьма розбив одного (горіха), загнав скалку і покинув (Є. Кравченко); Гарматний грім стрясав вулиці, з вікон летіло скло, б'ючись об тротуари на дрібні скалки (І. Цюпа); Куля цьвохнула повз Михайлове вухо, відщепила скіпку од котушки, заплуталась у кабелі (Ю. Збанацький); А що, чи скабку вийняли з ноги? (Ганна Барвінок). — Пор. 1. оско́лок, 1. трі́ска.
ТРІ́СКА (невеликий шматок деревини), СКІ́ПКА, СКІ́ПА, ЛИ́ПИНА діал. (перев. збірне); ДРІ́ЗКА (ДРУ́ЗКА) розм. (перев. у мн. — невеликі шматочки); СКА́ЛКА (тонка); ЛУЧИ́НА (довга тонка — перев. для розпалювання, освітлення). Лісник приніс сухих трісок, — розвели вогнище (А. Головко); Маруся взяла з рук Анниці скіпку з вогнем (Г. Хоткевич); Він біг, що було моці в його тонких, мов скіпи, ногах (І. Франко); — На дривітні колоддя кололи, у дрова рубали і на липину трощили (Г. Квітка-Основ'яненко); — Де ж твоя голобля, хлопче? — Потрощив на дрізки (О. Ільченко); Він відхиляє заслінку, загрубілими пальцями шукає в попелі вічного вогню. Золотою купкою заблищали жарини, приклав до них смільну скалку (М. Стельмах); В хаті стало зовсім темно.. Мати підпалила лучину і почала стелити собі ліжко (В. Гжицький). — Пор. 1. ска́лка.
УЛА́МОК (відбитий, відламаний шматок чого-небудь), ВІДЛА́МОК, ОБЛА́МОК, ОБЛО́МОК, ОСКО́ЛОК, СКА́ЛКА, О́ПРИСК діал. (перев. скла, каменю тощо — невеликий). З величезної купи уламків і брухту пробивалося жовте полум'я (О. Донченко); На дорозі лежав відламок скали (Г. Хоткевич); Віталій.. чіпко подряпався вгору і вгору по стрімкій щоглі, по обламках трапа на ній (О. Гончар); Чавунна куля.. вдарилася в гранітну брилу біля брами й розскочилася разом з осколками граніту (І. Ле); Дядько Кузьма розбив одного (горіха), загнав скалку і покинув (Є. Кравченко); Весь робочий люд, з.. оприсками каміння на одежі, руках і лицях, почав збиратися (І. Франко).
Словник синонімів української мови