скалка

ска́лка

-и, ж.

1》 Відколотий, відбитий шматок чого-небудь твердого; осколок.

|| Осколок снаряда, бомби і т. ін.

|| чого, перен., рідко. Те, що збереглося від минулого; залишки, уривки чого-небудь.

2》 Тонка тріска, перев. сухого дерева.

|| Така тріска, якою освітлювали хати в давнину; лучина.

3》 Тонка, гостра трісочка, гострий відламок металу, скла і т. ін., які застряли у шкірі, тілі; скабка.

4》 Тонкий загострений довгастий кристал льоду, інею тощо.

5》 перев. мн. Яскраві відблиски світла, звичайно на воді; полиски.

|| Найдрібніші частинки речовини, що горить або жевріє; іскри.

6》 перев. мн. Краплі жиру на поверхні рідини.

7》 розм. Те саме, що більмо.

8》 Деталь прядки на верхньому веретені.

9》 діал. Скойка.

10》 діал. Кремінь у рушниці.

Значення в інших словниках

1. скалка — (в рушниці): кремінчик [IV]  Словник з творів Івана Франка
2. скалка — ска́лка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири ска́лки  Орфографічний словник української мови
3. скалка — Тріска, скіпка, (якою світять) лучина; (бомби) уламок, сов. осколок; (у тілі) скабка, шпичка; ЖМ. більмо; мн. СКАЛКИ, (на воді) полиски, (вогню) іскорки, (лою) блищики, блискітки.  Словник синонімів Караванського
4. скалка — див. більмо; блиск; іскра; тріска  Словник синонімів Вусика
5. скалка — [скалка] -лкие, д. і м. -лц'і, мн. -лки, -лок дв'і скалкие  Орфоепічний словник української мови
6. скалка — (скалки), -и, ж. 1. Відколотий, відбитий шматок чого-небудь твердого; осколок. 2. перев. мн. Яскраві відблиски світла, звичайно на воді; полиски. ...і в покотьолі провесни шаленім ти — з себе скалок. (ЗД:129); Полишений у деревах, у тінях, у скалках сонячних людських очей... (ЗД:132).  Словник поетичної мови Василя Стуса
7. скалка — СКА́ЛКА, и, ж. 1. Відколотий, відбитий шматок чого-небудь твердого; осколок. Чарка впала додолу й розбилась на скалки (Леся Українка); На лобі глибока рана: різонуло, мабуть, великою скалкою розбитої шибки (Ю.  Словник української мови у 20 томах
8. Скалка — Ска́лка → гора Ска́лка  Лексикон львівський: поважно і на жарт
9. скалка — БІЛЬМО́ (білувата пляма на роговій оболонці ока, яка спричиняється до сліпоти), ЛЕЙКО́МА мед., ПОЛУ́ДА рідше, СКА́ЛКА розм. Крива, з більмом на оці баба внесла самовар (Л. Дмитерко); (Кнур:) Дочко моя! дитино моя!...  Словник синонімів української мови
10. скалка — Ска́лка, -лки, -лці; скалки́, -ло́к  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
11. скалка — СКА́ЛКА, и, ж. 1. Відколотий, відбитий шматок чого-небудь твердого; осколок. Чарка впала додолу й розбилась на скалки (Л. Укр., III, 1952, 672); На лобі глибока рана: різонуло, мабуть, великою скалкою розбитої шибки (Шовк.  Словник української мови в 11 томах
12. скалка — Скалка, -ки ж. 1) Лучина, щепка. Спалками на Поділлю світять. Я скалками засвітила. Грин. III. 333. 2) Заноза. 3) Кусокъ, осколокъ кремня, стекла и пр. 4) Искра, отраженный лучъ сонца. З груби скалки скачуть. Мороз, аж скалки скачуть. Ном. № 632.  Словник української мови Грінченка