скалка —
(в рушниці): кремінчик [IV]
Словник з творів Івана Франка
скалка —
ска́лка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири ска́лки
Орфографічний словник української мови
скалка —
Тріска, скіпка, (якою світять) лучина; (бомби) уламок, сов. осколок; (у тілі) скабка, шпичка; ЖМ. більмо; мн. СКАЛКИ, (на воді) полиски, (вогню) іскорки, (лою) блищики, блискітки.
Словник синонімів Караванського
скалка —
[скалка] -лкие, д. і м. -лц'і, мн. -лки, -лок дв'і скалкие
Орфоепічний словник української мови
скалка —
-и, ж. 1》 Відколотий, відбитий шматок чого-небудь твердого; осколок. || Осколок снаряда, бомби і т. ін. || чого, перен., рідко. Те, що збереглося від минулого; залишки, уривки чого-небудь. 2》 Тонка тріска, перев. сухого дерева.
Великий тлумачний словник сучасної мови
скалка —
(скалки), -и, ж. 1. Відколотий, відбитий шматок чого-небудь твердого; осколок. 2. перев. мн. Яскраві відблиски світла, звичайно на воді; полиски. ...і в покотьолі провесни шаленім ти — з себе скалок. (ЗД:129); Полишений у деревах, у тінях, у скалках сонячних людських очей... (ЗД:132).
Словник поетичної мови Василя Стуса
скалка —
СКА́ЛКА, и, ж. 1. Відколотий, відбитий шматок чого-небудь твердого; осколок. Чарка впала додолу й розбилась на скалки (Леся Українка); На лобі глибока рана: різонуло, мабуть, великою скалкою розбитої шибки (Ю.
Словник української мови у 20 томах
Скалка —
Ска́лка → гора Ска́лка
Лексикон львівський: поважно і на жарт
скалка —
БІЛЬМО́ (білувата пляма на роговій оболонці ока, яка спричиняється до сліпоти), ЛЕЙКО́МА мед., ПОЛУ́ДА рідше, СКА́ЛКА розм. Крива, з більмом на оці баба внесла самовар (Л. Дмитерко); (Кнур:) Дочко моя! дитино моя!...
Словник синонімів української мови
скалка —
СКА́ЛКА, и, ж. 1. Відколотий, відбитий шматок чого-небудь твердого; осколок. Чарка впала додолу й розбилась на скалки (Л. Укр., III, 1952, 672); На лобі глибока рана: різонуло, мабуть, великою скалкою розбитої шибки (Шовк.
Словник української мови в 11 томах
скалка —
Скалка, -ки ж. 1) Лучина, щепка. Спалками на Поділлю світять. Я скалками засвітила. Грин. III. 333. 2) Заноза. 3) Кусокъ, осколокъ кремня, стекла и пр. 4) Искра, отраженный лучъ сонца. З груби скалки скачуть. Мороз, аж скалки скачуть. Ном. № 632.
Словник української мови Грінченка