складка

ЗБО́РКА перев. мн. (дрібна складка на тканині чи на одязі), БРИ́ЖІ мн., ЗБО́РИ мн., рідше, ЗБІ́РКА перев. мн., рідко. Спідниця на ній зараз не чорна, мухоярова, а сіра, довга і теж в рясних зборках (А. Шиян); Камізелька взялася брижами (І. Микитенко); На тлі чорного плаття, яке м'якими зборами облягало її струнку постать, особливо чітко вирізнялося матове обличчя (П. Панч); Густі збірки спідниць та рясне розклинення.. надають силуету округлості (з журналу). — Пор. 1. скла́дка.

I. ЗМО́РШКА (довгасте заглиблення на шкірі обличчя, тіла людини або тварини), БРИ́ЖА перев. мн., рідше, МОРЩИ́НА розм., БГА́НКА розм. рідше, ЗМО́РЩИНА діал.; СКЛА́ДКА, БОРОЗНА́, ПРУГ рідше (глибока зморшка). На його чолі розгладилася глибока зморшка, що з'явилася за останні роки (М. Трублаїні); Головного не покидала серйозність, брижі напруги не сходили із зрошеного потом смаглявого чола (О. Гончар); Старий батько сивіє; на високому чолі морщина у всю довж лягла, глибока та понура (Марко Вовчок); Очі його якось пригасли, між бровами лягла глибока бганка (Грицько Григоренко); А сам (батько) так подавсь. Стільки зморщин по виду попролягало за сі часи (Ганна Барвінок); В тузі стоїть виконроб, Пругами напруги поорано лоб (Л. Первомайський).

СКЛА́ДКА перев. мн. (складена удвоє і загнута смужка тканини, паперу і т. ін.; такий згин на тканині), ФА́ЛДА, ЗГО́РТКА, БГА́НКА, ЗАЛО́М рідше. Він саме, попихкуючи люлькою, картинно стояв у свиті з рясними складками і сивій смушевій шапці (М. Стельмах); Марія обтягувала на собі спідницю, поправляла дрібні фалди (І. Нечуй-Левицький); Одежа червона важкими згортками пада униз (Дніпрова Чайка); Тога на ньому так уложена, як личить людині значно старішій, — широкими заломами і спущена в подолі низько, мало не до п'ят (Леся Українка). — Пор. збо́рка.

Значення в інших словниках

1. складка — скла́дка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. складка — Скла́дка. Грошові внески приватних осіб, організацій тощо, призначені на певну мету. Третим розпорядженєм заказує ся носити ученикам відзнаки национальні, особливо при торжественних нагодах з поминенєм барв державних...  Українська літературна мова на Буковині
3. складка — [складка] -дкие, д. і м. -адз'ц'і, р. мн. -док  Орфоепічний словник української мови
4. складка — -и, ж. 1》 Рівно складена удвоє і загнута смужка тканини, паперу і т. ін. || перев. мн. М'які поздовжні згини на тканині, утворені призбируванням, стягненням, складанням її. || Прямолінійний згин на тканині, папері і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. складка — (одягу) брижа, брижка, брижик, бганка, бганочка, рясиця, див. фалда, (обличчя) зморшка, зморшочка, моршка, моршок, моршик, див. моршина, (паперу) згортка, згорточок  Словник чужослів Павло Штепа
6. складка — СКЛА́ДКА, и, ж. 1. Рівно складена удвоє і загнута смужка тканини, паперу і т. ін.; // перев. мн. М'які поздовжні згини на тканині, утворені призбируванням, стягненням, складанням її.  Словник української мови у 20 томах
7. складка — скла́дка грошові внески у спільну справу; складчина (ср, ст) ◊ у скла́дку на спільні кошти; у складчину (м, ср, ст)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
8. складка — Тектонічна структура; виникає внаслідок вигину гірських пластів без переривання їх розтяжності; складається з внутрішньої частини (ядра) і зовнішньої частини (крил); може мати форму антикліналі або синкліналі; гол. форма у будові більшості гірських пасом.  Універсальний словник-енциклопедія
9. складка — СКЛА́ДКА, и, ж. 1. Рівно складена удвоє і загнута смужка тканини, паперу і т. ін.; // перев. мн. М’які поздовжні згини на тканині, утворені призбируванням, стягненням, складанням її.  Словник української мови в 11 томах
10. складка — Складка, -ки ж. Складчина. На й моїх пять грошей до складки, щоб було десять. Ном. № 6436.  Словник української мови Грінченка