скільки

I. КІ́ЛЬКА числ. (невизначена мала кількість, від трьох до десяти), ДЕ́КІЛЬКА, СКІ́ЛЬКИ (СКІ́ЛЬКА) розм., КІЛЬКО́РО розм., СКІЛЬКО́РО діал., ДЕ́КІЛЬКО розм., СКІ́ЛЬКО діал. Кінь пробіг декілька кроків і спинивсь (А. Головко); За всю дорогу вони перекинулись лише декількома незначущими фразами (О. Бойченко); Громада знову розсипалась на скільки куп (Панас Мирний); Привезу вам скілька речей, що напевне вам сподобаються, бо воно і цікаво і гарно (Леся Українка); Кількоро рук шанобливо вмочають у махорці пальці (Я. Качура); — Стій, хлопці! — разом крикнуло декілько голосів (С. Васильченко); Тут скілько сотен одлічили Аркадських жвавих парубків І в ратники їх назначили (І. Котляревський).

НАСКІ́ЛЬКИ (ужив. у складнопідрядних реченнях як сполучне сл. із знач. "якою мірою"), ЯК, СКІ́ЛЬКИ, ОСКІ́ЛЬКИ рідше. Вона почала придивлятися до нього, наскільки це було в її змозі (М. Коцюбинський); Я підняв праву руку, як міг, і дістав до половини таблиці (І. Франко); Вигострю, виточу зброю іскристу, Скільки достане снаги мені й хисту (Леся Українка); Привітним буковинцям я завжди готова служити словом і ділом, оскільки це в моїй силі (Леся Українка). — Пор. насті́льки.

ЩО займ. означ. (уживається при вказівці на ступінь вияву чогось у значенні "дуже", "сильно"), ЯК, ЯКИ́Й, СКІ́ЛЬКИ. Довго слухав і Бертольдо, Далі мовив на відході: "Що за дивна сила слова!" (Леся Українка); Справді ж, чуття та свідомість землі не властиві одвіку, А як багато речей розмаїтих вона породила (М. Зеров); Сватають мене. Я все не хочу, а батько не силує, хоч там які були й багаті й пишні женихи (Марко Вовчок); А скільки перетерпів ти неправди, Народе мій, в неволі живучи! (І. Вирган).

ЩО займ. означ., також із частками вже, то (уживається в окличних реченнях у значенні "дуже багато", "велика кількість"), СКІ́ЛЬКИ. Чого вже не робила мати, щоб її заспокоїти (П. Куліш); Скільки-то праці та клопоту взяв оцей клаптик землі! (М. Коцюбинський).

Значення в інших словниках

1. скільки — скі́льки числівник кількісний вживається також як сполучне слово  Орфографічний словник української мови
2. скільки — [ск’іл'кие] -кох, -ком, -кома, (на) -кох  Орфоепічний словник української мови
3. скільки — -кох, займ., числ., присл. 1》 займ., пит. Уживається при запитанні про кількість кого-, чого-небудь. 2》 займ. означ. Уживається на позначення неозначеної великої кількості кого-, чого-небудь великої міри чогось (перев. в окличних реченнях). 3》 у знач.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. скільки — СКІ́ЛЬКИ. 1. ко́х, займ. пит. Уживається при запитанні про кількість кого-, чого-небудь. – А скільки їй літ? – знов перебила пані (Леся Українка); – Скільки ще годин їхати? – поцікавився Дорош (Григорій Тютюнник). 2. ко́х, займ. означ.  Словник української мови у 20 томах
5. скільки — Скільки в лісі пеньків, щоб в тебе було стільки синків. Побажання мати багато синів. Скільки в стелі дощок, щоб в тебе було стільки дочок. Побажання мати багато дочок.  Приповідки або українсько-народня філософія
6. скільки — з усіє́ї (що є, скі́льки (є) і т. ін.) мо́чі, з дієсл. Наскільки можливо; дуже сильно. Параска так вихваляє його і з усієї мочі тягнеться стати нарівні з сином багатого одкупщика (Панас Мирний)...  Фразеологічний словник української мови
7. скільки — Скі́льки, -ко́х, -ко́м, -кома́ (в запитаннях)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. скільки — СКІ́ЛЬКИ, ко́х, займ., числ., присл. 1. займ. пит. Уживається при запитанні про кількість кого-, чого-небудь. — А скільки їй літ? —— знов перебила пані (Л. Укр., III, 1952, 646); — Скільки ще годин їхати? — поцікавився Дорош (Тют., Вир, 1964, 143).  Словник української мови в 11 томах