скільки
СКІ́ЛЬКИ.
1. ко́х, займ. пит. Уживається при запитанні про кількість кого-, чого-небудь.
– А скільки їй літ? – знов перебила пані (Леся Українка);
– Скільки ще годин їхати? – поцікавився Дорош (Григорій Тютюнник).
2. ко́х, займ. означ. Уживається на позначення неозначеної великої кількості кого-, чого-небудь, великої міри чогось (перев. в окличних реченнях).
Скільки їх смілих, відважних борців .. Зрана лягло в домовину! (П. Грабовський);
Скільки вона горя прийняла від тих самих панів, на котрих робить..! (М. Коцюбинський);
Скільки ж казок про нас [богунців] перекажуть, скільки пісень проспівають про нас! (О. Довженко).
3. у знач. присл. Наскільки, як, у якій мірі.
Поважав же і він її скільки міг, і любив її, як свою душу (Г. Квітка-Основ'яненко);
Турок дає землю – займай скільки твоя сила. Вона про це довідне знає од людей (М. Коцюбинський);
// Дуже багато.
– Чому ви, матусю, свого Чіпки не ожените? .. – Хіба б же я, доню, не оженила його? Казала скільки, не хоче! (Панас Мирний);
Бідна мати! Скільки вона зараз передумає! А він лежить у спокійній землянці (О. Гончар).
4. ко́х, числ. неознач.-кільк., розм. Те саме, що кі́лька².
Громада знову розсипалась на скільки куп (Панас Мирний);
Надходить [Зет] з величезною брилою камінною, гучно кидає її на землю .. і розбиває великим клевцем на скільки куснів (Леся Українка);
Люба мамочко! .. Як приїхала пані Броніслава, то скільки днів не можна було ні до чого прийнятись (Леся Українка).
5. займ., присл. Уживається в значенні сполучного слова.○ Не сті́льки..., скі́льки (як)... див. сті́льки;
Скі́льки хотя́ див. хотя́.
◇ Скі́льки влі́зе див. вла́зити;
Скі́льки ду́ху ви́стачить див. вистача́ти;
Скі́льки душа́ забажа́є (запра́гне, захо́че і т. ін.) <�Скі́льки душі́ (ду́шеньці) забажа́ється> див. душа́;
(1) Скі́льки ду́шеньці забажа́ється (д) див. душа́;
Скі́льки засягну́ти (засягти́) див. засяга́ти;
Скі́льки (куди́) о́ко обхо́плює див. о́ко¹;
(2) Скі́льки літ, скі́льки зим! – уживається як привітання і вираження радості від зустрічі з тим, кого давно не бачили.
– Євмен?! Живий?! – Ні, мертвий! – Скільки ж літ, скільки зим! (Остап Вишня);
В цей час без стуку зайшов Решетов, безцеремонно кинув на стіл шапку і подав Орловій руку. – Здоров, Нонна. Скільки літ і скільки зим! (О. Сизоненко);
(3) Скі́льки [й] о́ка – доки видно, можна бачити; усюди.
Скільки ока – Дніпро перед нами лелів І байдуже котив свої хвилі (М. Старицький);
– Ото, скільки й ока, усе-усе ваше! (В. Дрозд).
Словник української мови (СУМ-20)