слабкодухий

ЛЕГКОДУ́ХИЙ (позбавлений сили волі), СЛАБОДУ́ХИЙ, СЛАБКОДУ́ХИЙ, СЛАБОХАРА́КТЕРНИЙ, БЕЗВО́ЛЬНИЙ (БЕЗВІ́ЛЬНИЙ) (не здатний самостійно щось зробити, вирішити). (Кіндрат Іванович:) Оці образовані люди, то вони якісь легкодухі, нетерплячі (М. Кропивницький); Кирило Васильович напружено думав: "Мабуть, я помилився, залучивши в організацію цю слабодуху дівчину" (А. Хижняк); Перелякане жіноцтво істерично кричало, декотрі слабкодухі панни зомліли (Ф. Бурлака); Горпина Іванівна на всі боки чистила слабохарактерного чоловіка (Ю. Збанацький); Ніхто не мучив мене так, як один мій шкільний товариш, безвольний до краю (Леся Українка).

Значення в інших словниках

1. слабкодухий — слабкоду́хий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. слабкодухий — див. слабодухий  Словник синонімів Вусика
3. слабкодухий — -а, -е. Те саме, що легкодухий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. слабкодухий — СЛАБКОДУ́ХИЙ, а, е. Те саме, що легкоду́хий. Звичайно байдужа і, здавалося б, зовсім позбавлена волі, ця слабкодуха жінка в хвилини, коли небезпека загрожувала її дітям та близьким, на очах перероджувалась (Л.  Словник української мови у 20 томах
5. слабкодухий — СЛАБКОДУ́ХИЙ, а, е. Те саме, що легкоду́хий. Звичайно байдужа і, здавалося б, зовсім позбавлена волі, ця слабкодуха жінка в хвилини, коли небезпека загрожувала її дітям та близьким, на очах перероджувалась (Перв.  Словник української мови в 11 томах